Цей символ так само предковічний та вселюдський, як і свастя. Він не належить якомусь одному народові, але має власну історію в обрядовості.
Чи знаєте ви, що означає восьмикутна зірка на козацьких прапорах? Її ж ми часто бачимо у вишиваних візерунках, але що несе у собі зображення? Цю зірку називають Алатир.
Знак має велике символічне навантаження серед індоєвропейців (ґерманці, балти) та уральців (мокші, фіни, мадяри), оскільки існує безліч його трактувань і пояснень. І напевне, кожне із них буде правдивим. Принаймні, на цьому наполягають етнографи.
Приведемо лише одне із них, характерне для українців. Отже, за легендою, Священний камінь Алатир (латир, алтар, олтар, вівтар) є священним «живим каменем», що лежить у Вирії (Раю). На ньому росте Дерево Роду (Життя), з якого виходять і в ньому сходяться всі дороги.
Вітчизняний мистецтвознавець, письменник, мандрівник, дослідник української міфології Валерій Войтович зазначає, що це — прадавній символ присутності Бога, символізуючи єдність зі Всевишнім через жертвоприношення. За народними повір'ями, зібраними на Поділлі, на алатир-камені любить сидіти «красна діва Зоря» зі своїми помічниками — духами весняних гроз. Тому алатир уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя.
Та міць і сила криється у незліченній й нескінченніий кількості живих зародків-бруньок, що лежать під священним каменем. Згідно із теорією іншого вітчизняного науковця у галузі етнографії, фольклориста Володимира Гнатюка, ними щовесни Дажбог засіває землю і людство. На ньому завжди горить живий Вогонь Сварога — Родове Вогнище, до якого приносять свої палкі молитви заради минулого, сучасного і майбутнього людства.
Алатир (Камінь-Алатир, Око Рода, Козацький Хрест, Ружа) є споконвічним духовним символом українців-русинів, знак Родового Вогнища рідної віри. Він найсвятіший із символів людства, модель розгортання і згортання Всесвіту. Алатир, то є прадавній символ присутності Бога.
Але до чого тут козаки, спитаєтеся ви? Відповідь дають дослідники Гнатюк і Войтович, натякаючи на хибному уявленні сучасних істориків про віросповідання запорожців: «Вони вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля заповнені Вищими силами триєдиного християнського Бога, а вся природа — жива, повна всякого дива, а в ній усе думає й говорить нарівні з людьми та Господом».
Характерники виколювали на шкірі цю восьмикутну зірку, котра уособлює могуть і невмирущість плодючої творчої сили життя. Бувши прадавнім, глибинно українським знаком і символом, алатир, як ніщо інше єднає рід земний із родом, який відлетів у Вирій. Козакам він сприяв духовному і тілесному розвитку, допомагаючи бороти чужинців.