"Останній Бастіон" продовжує знайомити своїх читачів з історією традиційних для української нації солярних символів.
У зв'язку з широким розголосом і хворобливими інсинуаціями певного кола неосвічених осіб, запідозрених в українофобії, є вкрай нагальною потреба здійснювати просвітницьку діяльність, викриваючи брехні чужинців та манкуртів щодо нашої спадщини.
Ми ідентифікуємо себе українцями, а тому не дамо нашим ворогам — внутрішнім і зовнішнім — у різних структурах провадити політику духовної окупації.
На підтвердження цього є думка дослідника старожитностей, краєзнавця, ініціатора створення "Маршу нової армії", автора книг "Під знаком живого хреста" та "Народний Гетьманат" Юрія Якуба про коріння свастики-сварги, притаманної українцям, і відповідність її використання щодо чинного вітчизняного законодавства.
Коли розглядати питання походження солярних знаків у вигляді сварг, то найдавніші з них у світі ми знайдемо саме на артефактах, котрі виявлені на території України. Таким справедливо вважається бивень мамонта з містечка Мізин на Чернігівщині, датований приблизно 10 тис. років до Різдва Христового.
Потім ми вже можемо спостерігати солярні символи на предметах домашнього вжитку людей Трипільської культури. Масово сваргами прикрашали українські рушники, одяг і керамічний посуд.
Зауважимо, що навіть за часів Русі по її хрещенню Володимиром І Великим, на території України солярні символи нікуди не зникли, а навпаки — вони з'єдналися з християнськими. Так, ми бачимо сварги як елемент оздоблення Храму святої Софії Київської.
Цікаво, що ще буквально 100 років тому у Карпатах дитячі дерев’яні колиски прикрашали свастиками для захисту новонароджених від бісовиці. А священнослужителі, здебільшого Української греко-католицької Церкви, теж в обрядах користувались симетричним хрестом в центрі котрого була і є свастика (так званий гуцульський обрядовий хрест).
Наші прапращури, здійснюючи експансію у світ, скрізь несли з собою і свій світогляд, і наші символи. Так сварга, потрапивши в культуру Індії, збереглась до цих часів.
Власне, це не ми (українці, європейці) запозичили вказаний солярний символ, а вони — мешканці півострова Індостан. Звідки відбулося поширення у сусідні культури: буддизм (Тибет, Монголія, Таїланд), синтоїзм (Японія) тощо.
У наш час багато релігійних громад в Україні, спільноти язичників і прихильників Рідної Віри вважають свастику, у різних її виконаннях, своїм релігійним символом. Тобто символом бога сонця й наділену сакральними змістами та благодійною силою.
Але так сталось, що один з диктаторів минулого століття використав свастику як партійний знак нацистів. Вони ж у 1940-х роках принесли багато горя українцям і багатьом іншим народам світу.
Проте виявляється, що мало було завданої Третім Райхом тієї шкоди нашій нації. Адже законодавці вже незалежної України своїм недолугим рішенням пролонгували її у культурницький та сакральний аспекти.
На сьогодні українці й далі мусять страждати, соромлячись своїх прадавніх символів. Ця ситуація є цілковито ганебною.
І взагалі якось дуже дивно й популістськи виглядає, що свастику прирівняли до комуністичного серпа з молотом. (Детально про це дивіться у Законі України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки").
Вдумайтеся, люди, наш прадавній символ, котрому багато тисяч років прирівняно законотворцями до штучно вигаданого марксистами символу! Де ж тут справедливість ?
У зв’язку з цим в Україні діє заборона на нацистську символіку частиною котрої є наша прадавня свастика-сварга. Тому маємо певну колізію в праві.
Хоча на тепер є низка інших законів, починаючи з самої Конституції України, котрі зобов’язують шанувати та оберігати культурні та історичні надбання нашого народу, водночас розвивати й пропагувати віротерпимість і толерантність до багатоманітного світу.
На мій погляд, як юриста, виходом з цієї прикрої ситуації є буквальне виконання закону про заборону нацистської символіки, а саме якщо сварга відрізняється від чітко означеної у своєму зображенні свастики, котру використали ганебні нацисти. Відтак логічно, що це означає — така сварга чи солярний символ не є заборонений вказаним законом.
Іншими словами, якщо сварга лише схожа на нацистську свастику, але відрізняється від неї, то використовувати її дозволено в будь-яких проявах і формах. Хоч на одязі, хоч в архітектурі, хоч на бивні мамонта.
У цілому ж сварга, як і похідні від неї решта солярні символи тисячі років використовувались нашими предками й будуть використовуватися в майбутньому. Це абсолютно стала константа у нашому мінливому світі, на відміну від тимчасових нормативних актів.
Підсумовуючи вище викладене, "Останній Бастіон" хотів би також навести безапеляційне твердження про те, що цивілізований світ своїм корінням сягає однополярної ведичної культури.
Відтак добровільна чи примусова відмова від наших солярних символів буде демонстрацією слабкості перед ворогами, які накидають викривлені, чужі українцям знаки та сенси.