Римського імператора Отона (правив трішки більше трьох місяців у 69 році) можна вважати батьком політичного популізму. Історик Тацит так описує його поведінку в момент проголошення імператором: «Він простягав до натовпу руки, схилявся перед ним у шанобливому поклоні, посилав повітряні поцілунки і, прагнучи стати владикою, поводився як раб».
Суворість Тацита сьогодні викликає у нас посмішку. Як же інакше стати політиком, без простягання рук і повітряних поцілунків? Чи не тому, так багато говорячи про свободу, сучасна людина все більше скочується в рабський стан?