24 червня 2022 року Служба безпеки України оголосила, що Андрій Деркач є державним зрадником і працює на спеціальні служби росії.
Соціальними мережами пішла хвиля схвальних відгуків. Що і зрозуміло, адже проросійськість діяльності Андрія Деркача була очевидною для багатьох.
От тільки при тому його постійно називають "народним депутатом України" (що справедливо, цілих 7 скликань!). І якось забувають, що Андрій Деркач – кадровий співробітник СБУ і син голови СБУ.
Яким чином і як сильно працювало СБУ на росію, у нас соромляться говорити. Доведеться нагадати, що понад 90% кадрового складу СБУ в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі зрадили присягу, перейшовши на бік ворога.
Ті, хто стверджуватимуть, що вся російська агентура – це наслідки діяльності лише Віктора Януковича, вводять вас в оману. Бо проблема російської агентури в СБУ набагато глибше.
Спробуйте лише проаналізувати біографії офіцерів СБУ – службовців-зрадників, – і Ви побачите, що багато хто з них прийшов у спецслужби ще до того, як Янукович став президентом. Наприклад, зрадник Олександр Ходоковський – керівник окупаційного батальйону "Восток" на Донеччині.
Той же Деркач формально став сбушником у 1994 році. Та варто поглянути, що перед тим – у 1993 році він закінчив російську спецслужбівську академію, що не завадило українській "спецслужбі" його зарахувати до своїх лав.
То коли ж був заданий проросійський напрямок діяльності СБУ? Як на мене – від моменту створення цієї спецслужби.
СБУ не була створена з чистого аркуша. КГБ в Україні було перейменовано на СБУ, тобто, на жаль, від 1991 року Україна мала і має проблеми зі своєю ж спецслужбою.
І рано чи пізно з піску доведеться виймати голову, і таки починати думати, а чи піддається ця спецслужба реформуванню взагалі. Якщо так, то як саме?
Якщо не піддається, то що має бути створено натомість, і на яких засадах? А поки... а поки ми будемо обговорювати чергових зрадників з офіцерськими корочками СБУ – чи то діючих як на Херсонщині, чи формально "у запасі" як Деркач.