про безрезультатні пошуки постаті глави Офісу на останніх світлинах
Ігри сірих кардиналів за спинами своїх вінценосних володарів ведуть початки з моменту, коли наш пращур злазив з дерева. Гадаєте, самого вожака пробило на новацію? Ой, коли б отого альфа-пітекантропа не струсив з гілки якийсь з перших підлабузників. Мо' й ненароком.
Якби не Змій, не факт, що Адам спізнав би Єву. Бачите, як приступно Зелений (!!!) спокусник пояснив що до чого! А новація виявилася ще й приємною – пішло-поїхало, маємо цивілізацію. Так само драматичним виявилося й Юдине нашіптування на вухо Ісусу Йосиповичу. А французький Рішельє? А російський Грицько Распутін? А радянський Суслов?
Нарешті, еволюція виду сірих підлипайл на українських теренах вивела свій національний тип Зе'Андріїв – Богдана і Єрмака. Спершу нагло відірваний від рояля новоспечений президент кроку не міг ступити без смотрящого за усім внутрішнім (комунікацією, правом з трубами включно, політикою і так званими політиками), глави Офісу і ковзанки преЗе Андрія Йосиповича Богдана. Висолоплений язик офісника за нашорошеним вухом найвеличнішого лідера сучасності під хіт «Холодно» став окрасою нормандських перемовин – фрау Меркель ледве стримала тремор. Як до цього, так і якийсь час опісля жодна офіційна світлина не могла бути виставленою недоразуМендель на суспільний белебень без кругловидої парсуни сірого екс(?)фаворита, делегованого на підмостки трону Ігорем Валерійовичем.
Психіатри натякають, що імпульсивний, у переважній більшості випадків непередбачуваний і всюдисущий шептун лише тимчасово усунений від монобільшовицької фігури блаЗеня з логічних міркувань збереження рейтингу останнього. Останньому стало не комільфо офісне дихання у спину, у вухо і, можливо, у душу. Саме тому Богдан не біг з палками за лижником Зе у Буковелі, не був присутній при кончині, піски йому пухом, оманського султана, не був помічений у Борисполі серед учасників урядової траурної церемонії. Прискіпливі оглядачі все ще шукають прізвище Богдана у списках давоських дармоїдів.
Естафетну палку-прилипалку підхопив клеврет одіозного Портнова кінопродюсер-міжнародник Андрій Борисович Єрмак. Доля у помічника до шаурм'ячого перевороту складалася важко – мрії кіношника про Оскара залишалися мріями, а тихий, компромісний і направду сірий характер позбавляв пана помічника шансів на політичну кар'єру під зеленим сонцем на фоні великогабаритних та іскрометних слуг – юзиків, сивох і женєчок.
Переломним для Андрія Єрмака став вибір кремлівськими будівничими руського міра саме його наближеної до Зе фігури у якості реперфоратора божевільних програм реанімації совка і молота. Помічник так пояснив ротацію: «Сам (перст Андрія Борисовича вказує кудись на горні вершини, тремтить) визначає, хто і на яких зустрічах йому необхідний, ось він визначив, що я йому потрібен на тих зустрічах, які були», ‒ хвилюється і будує не вельми гарну фразу ВідниніПраваРука.
Додамо, що саме тому коліно пана Єрмака стало переднім фоном на світлині історичної зустрічі президента України з виконавчим президентом Державного генерального резервного фонду Султанату Оман Абдулсаламом аль-Муршиді.
Хоча численні інсайди в один голос запевняють, що єрмакове коліно було виставлене не просто як деталь інтер'єру україно-оманського саміту на неймовірно високому рівні, а винятково з метою заховати від очей допитливих глядачів «Прямого» концептуального творця «російської суверенної демократії», куратора проєкту «Новоросія», високотворчого естета, людини, що зробила заздрісну государеву кар'єру, чеченця з незакінченою вищою освітою», Владислава Юрійовича Суркова.
Прислухаємося до думок поважних і не вельми аналітиків, шкодуємо Андрія «для внутрішнього вжитку», трохи заздримо давоській халяві Андрія «зовнішнього», але повіримо у ротацію кардиналів як у доконаний факт лише тоді, коли Зе перестане кататися на богдановій Теслі.
«Коли хтось із нас вирішить піти у відставку, то ви про це дізнаєтеся», ‒ запевнив анонімний чиновник з обслуги Ковзанки Зе.
Нічого собі відвертість!