Якби не вимоги української громадськості, на в Офісі на Банковій досі б заробляли на трубі. Але довго ця кривава афера тривати не могла.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Пам'ятаєте, як нам раніше казали: «Ми не могли раніше припинити транзит російського газу через Україну й українську ГТС, бо у нас договори й контракти». А ось, наприклад, 24.II.2022 «Тольятті-Азот» в односторонньому порядку припинила транзит аміаку через аміакопровід Тольятті-Одеса (далі він там через ОПЗ танкерами йшов до «Оксидентал Петроліум»).
Тобто, це можливо не тільки теоретично, а й в реалі, і залежить це тільки від бажання чи волі сторони... І від доцільності та поточного моменту, і від корупційних складників.
До речі, росіяни з цим аміакопроводом тактично вірно вчинили на той момент. Бо принаймні ми (декілька гарних людей) в одній «напівпартизанській» спільноті обговорювали його можливе... ем-м-м... пошкодження у випадку швидкої окупації й втрати централізованого та безперервного управління опором у країні.
Так от, у сучасному світі вже давно всі плюнули на святість й непорушність договорів. Що, власне, було одним з наріжних каменів у фундаменті людської цивілізації: немає вже ніякої святості й непорушності.
Від суспільних договорів — конституцій й міжнародних договорів/меморандумів — до банальних трудових контрактів чи дрібних угод між громадянами. «Прокидати» люди один одного намагаються всюди — на базарі, у громадському харчуванні, у РАЦСі, у нотаріуса, на цвинтарі чи просто по-сусідськи й по-сімейному.
Тому, якщо припинення транзиту газу — це перемога, то здобувати її треба було одразу і ніякі контракти й угоди цьому не перешкоджали. А якщо не перемога, — то з чого це зараз стільки радості й пафосу?
Ах, да, на завершення — по тому ж аміакопроводу, через який нічого не йде вже 3 роки — ми його наче продовжуємо утримувати (здається у 2024 році виділялося 168 мільйонів гривень). Хоча там вже зовсім незрозуміло, які ділянки по території України ми контролюємо, які ні, а контроль над якими можемо втратити невдовзі.
Цілком вірогідно, що про можливий запуск не дарма згадують під час перемовин, кожен з учасників яких виторговують собі преференції. Так і з ГТС буде, мабуть, але це не остаточно.