Анонсований у кращих квартальних традиціях візит, певно, буде здійснений на велосипеді наввипередки з натовпом плебсу, котрого тепер і хлібом не годуй – дай потриматися за засуканий рукав крепової сорочки на тренажерному організмові свого слуги-кумира. Притім троє з чотирьох плебеїв і гадки не матимуть про причину своєї і свого президента хресної ходи до того «клоповника» ‒ «всі побігли, і я побіг».
Як з'ясувалося, попередники новоспеченого українського Робесп'єра (тому навіженому, поведеному на революційній доцільності мусью закони теж були не писані) двадцять вісім років викликáли суддів до себе «на килим» і чехвостили у мантію, шапку Магістра і Конституцію до тих пір, доки замордований правник не присягався на вірність діючій на той момент олігархічній Мамоні. Принаймні, такою уявляється взаємодія судової і президентської гілок влади до приходу гіпердемократичної команди Зе. Відтепер, як заявив головний юрист у черговому відеозверненні (хоч би раз звернувся через газету, приїлись вже оці кліпи-булли urbi et orbi), буде навпаки: конституалістів навертатимуть на шлях істинний безпосередньо на робочих місцях на Жилянській, 14. 11 червня – прогонка.
Хтось би із «разумкових» пояснив своєму шоумену, що «величезний запит українського народу», який понесе Зеленський до КС у вівторок, міг би послугувати спонукою хіба що асоціальному цигану для маніпуляцій із сонцем. Народні запити подібного штибу практикуючі юристи іменують зазвичай невіглаством. Та й романтичне колись кармалюцтво на фініші другого десятка третього тисячоліття від Р.Х. не в тренді.
А для суддів КС 11 червня – дійсно судний день: визнають авантюру клоуна з указом про розпуск Верховної Ради конституційною – на згадку про подію отримають по примірнику Конституції з автографами дуету роялістів (Зеленського з братом Цицько). Воно того вартує.
Вадим Демиденко