Набрався до такого стану, що зібрав на день червоної армії всю берлінську резидентуру і розсікав п'яним на полуторці по Берліну.
Третю годину в фюрера йшла нарада."Майн фюрер, Штірліц “охирів”, кричав Герінг. "Набратись до такого стану, що зібрати на день червоної армії всю берлінську резидентуру і розсікати п'яними на полуторці по Берліну.
Це не влазить ні в які рамки. Потрібен арешт. Хоч на пару місяців. Патріотична спільнота нас не зрозуміє". "Не забувайте Герінг, що вся валюта з Москви іде через Штірліца. Я що, просто так їжджу у Швейцарію? В тому числі і на ваш рахунок".
"Майн фюрер, можна поміняти на Айсмана. Посидить пару місяців." Герінг, ви що бояри обпились? Мені, в рейхсканцелярії тільки старого злодія Айсмана не вистачало. До того ж він єврей".
Мюллер був абсолютно спокійним.Свою винагороду він отримував по лінії ГРУ, і плював на “нквдешні” фінансові заморочки....
Штірліц прокинувся від телефонного дзвінка. Голова розколювалася з похмілля. Телефонував старий Ганс, якого Штірліц забрав з собою, коли від'їжджав у Німеччину. Старий мав купу дітей, внуків, був героєм громадянської війни. Потрібні були гроші, а де заробиш як не в Німеччині.
- Чого тобі Ганс?
- Штандартенфюрер, тут ціла рота ессесманів.Товчуться біля входу на віллу. Я поки не пускаю
-Що хочуть?
-Кажуть вам підозру підписали, арештувати хочуть.
-Що робити?
-Пошли на...й.
-Яволь
Невпевненою ходою Штірліц підійшов до холодильника, випив пива. Знову зазвучав телефон."Ганс, не з.....й", гаркнув Штірліц."А, це ти Адя. Тобі якого... потрібно? До кінця місяця гроші перерахують. Аааа. До Мюллєра. Добре. Заїду. Як буде час".
Штірліц йшов по офісу гестапівських реформ. Зустрічні здивовано дивились в слід. Зайшовши в кабінет Мюллера, Штірліц рявкнув: "Давай свою підозру. Ніколи мені. В Москву викликають. Знову ви мудаки по накурці якоїсь дурості накоїли....".
Мюллер з виразом крайнього здивування подав листок. Штірліц рвучко підписав і пішов на вихід. Зустрічні прохожі на Александрплатц здивовано озирались вслід.
"Та що за халепа?", подумав Штірліц, і підійшов до дзеркальної вітрини.У вітрині у всі красі стояв полковник Ісаєв з радянськими орденами і зіркою героя.
"От твою мать. З похмілля мундири переплутав.Та чорт з ним". Потрібно спішити в аеропорт. Москва не терпить запізнень.
Автор: Валентин Калина, учасник україно-російської війни. Колишній офіцер совєтської розвідки.