Їх використовували понад тисячу років тому. Водойми були частиною іригаційної системи тогочасного найбільшого міста західної півкулі Тікаль.
Про це свідчать результати дослідження археологів і антропологів з Університету Іллінойсу під керівництвом доктора наук, професора Лізи Лусеро. Зазначається, що численні штучні ставки допомагали напувати давніх майя та покращували родючість ґрунтів.
Приголомшливе відкриття сталося під час нових розкопів на руїнах Тікаля, що був столицею впливового Мутульського царства на теренах сучасної Ґватемали. Міжнародна команда науковців встановила — система водойм, споруджена приблизно у 600-му році до Різдва Христового, могла вмістити близько 900 тисяч м³ рідини.
«Оскільки водойми приховані за культурним шаром, нам довелося облетіти літаком місцевість, яка колись належала племені майя. Лазерне сканування з висоти допомогло отримати зображення водойм, а також визначити їх форму та межі», — прокоментувала ситуацію професор Ліза Лусеро.
На основі отриманих доказів дослідниця стверджує, що на території, де розташовувався Тікаль, панувала посуха. Його мешканцям важливо було мати запас води. Для очищення води жителі використовували водні рослини: осоки, очерети, латаття і рогіз.
«Згодом плем'я спорудило систему каналів, гребель і шлюзів: стіни резервуарів облицьовувалися кварцовим піском. Найбільш масштабними резервуарами були ті, що збудували якраз у Тікалі, чиє населення становило приблизно 80 тисяч осіб, а отже потребувало відповідної кількості води та продовольства», — висновує доктор наук Лусеро.