Під «перезавантаженням» мається на увазі не заміна операційної системи, а просто перестановка іконок на робочому столі.
Офіс Президента дуже любить слово «перезавантаження». Воно звучить сучасно, технічно і заспокійливо — як кнопка «Reset» на пульті.
Проблема в тому, що інколи під «перезавантаженням» мається на увазі не заміна операційної системи, а просто перестановка іконок на робочому столі.
Саме так виглядає історія з відставкою Андрія Єрмака і «кадровими наслідками» в ОП.
Факт перший і базовий: Андрія Єрмака офіційно звільнено з посади керівника Офісу Президента указом №868/2025 від 28 листопада 2025 року. Це не чутки й не «джерела в коридорах» — це документ. Здавалося б, у цей момент система мала показати: так, ми не лише міняємо прізвище на табличці, а й знімаємо з гачків весь комплект політичної інженерії, який тримався на цій табличці.
І тут починається фактичний сюжет, який сам себе викриває — без конспірології, без «я так думаю», просто — за цитатами офіційних комунікацій. Офіс Президента підтвердив Укрінформу, що після звільнення керівника його «кабінет» (помічники й радники) також звільняється: «коли звільняють керівника Офісу, його помічники та радники… також звільняються». У нормальній логіці це мало б означати: команда пішла разом із керівником, кінець історії.
Але в тій самій відповіді ОП одразу робить винятки — і саме ці винятки є головним змістом «оновлення». Трьох осіб не просто залишили, а акуратно перепакували й перевели на інші позиції в Офісі: Сергія Лещенка, Михайла Подоляка та Олександра Бевза (із прямою ремаркою, що Бевз бере участь у переговорному процесі). Тобто: «кабінет» начебто звільнили, але ключові контури — зберегли, просто змінили формальну конструкцію їхньої присутності.
Щоб не було сумнівів, це підтвердив і сам Лещенко в телеефірі: зараз «немає глави Офісу», але він і Подоляк «перепризначені на посаду радників Офісу Президента», а «вертикалі під [заступниками], як працювали, так і працюють». Ось вам і суть: не просто «нічого не змінилося» як емоційна оцінка, а «нічого не змінилося» як опис режиму роботи — ті ж самі вертикалі, та ж сама машинерія, той самий центр управління, просто без одного прізвища в заголовку.
Тепер уважно: чому це важливо саме в політичному сенсі, а не як дрібна кадрова новина? Бо Лещенко, Подоляк і Бевз — це не «випадкові люди в апараті». Це типові вузлові точки Банкової: комунікаційний контур (хто і як пояснює реальність країні), політичний/медійний контур (хто тримає рамку публічної легітимності) і переговорний контур (хто сидить у кімнаті, де пишуться формули рішень). Офіс Президента сам підкреслює переговорну роль Бевза, пояснюючи, чому його залишили. Якщо ці контури не перезбираються, то «перезавантаження» є декоративним — воно прибирає токсичність конкретної фігури, але не змінює архітектуру впливу.
Далі — ще одна деталь, яка робить «сховати фігури де треба» не метафорою, а адміністративною технологією. За даними ZAXID.NET, Лещенко прямо пояснює різницю: позаштатний радник «менш регламентований» у своїй діяльності, що «залишає простір для гнучкості», і загалом «як таких змін немає», окрім того, що посада керівника ОП вакантна. Перекладаю з бюрократичної на людську: менше регламенту — менше формальних меж відповідальності; менше формальностей — більше неформального впливу. Це і є ідеальна форма «залишити в системі, але розмити видимість».
А посада керівника ОП, як виявляється, може бути вакантною досить довго — і це теж не випадковий нюанс, а показник реальної моделі влади. 8 грудня 2025 року Зеленський публічно говорив, кого розглядає на посаду керівника ОП, і пояснював логіку вибору метафорою: мовляв, витягнеш одну деталь — і все розсипається. Він також прямо сказав: «якийсь час я зможу сам справитися без голови офісу». Це означає, що ОП у поточній конструкції — не інституція з прозорими процедурами, а вузол, який можна тримати «в ручному режимі», не заповнюючи навіть ключову посаду. Коли держава здатна існувати без формального керівника ОП, але не здатна (або не хоче) відпустити ключові контури впливу — це і є маркер: змінюється фасад, не змінюється механіка.
Так, Єрмака потім вивели зі складу РНБО та Ставки указами №901/2025 і №902/2025. Це демонструє: формально він «вийшов» з найвищих майданчиків безпекового управління. Але інституційна якість «оновлення» міряється не тим, чи прибрали одну людину з органів, а тим, чи перезібрали інструменти, якими ця людина й її команда управляли державою. А коли ключових радників просто перепризначають, а вертикалі «як працювали, так і працюють», — це не демонтаж, це технічне обслуговування репутації.
Отже, викривальна теза тут проста і, на жаль, дуже доказова: Банкова зробила те, що вміє найкраще — зняла напругу «кадровим жестом», але залишила ядро управлінської схеми цілим. «Кабінет звільнили» — для заголовків. «Трьох перевели» — для реального контролю.
Якщо в цій історії й має бути суспільний запит, то він не про прізвища. Він про прозорість і відповідальність. Публічно показати оновлену структуру ОП з портфелями і межами повноважень; чітко назвати, хто ухвалює рішення в ОП за відсутності керівника; зафіксувати, які функції виконують «радники Офісу» і кому вони підзвітні. Бо інакше «перезавантаження» залишиться тим, чим воно вже виглядає сьогодні: косметикою, яка не лікує системну хворобу, а лише робить її менш помітною на фото.