Інтерв’ю з Денисом Дашкевичем — білоруським опозиціонером.
Вітаю вас. Як сьогодні структурована білоруська демократична позиція?
Доброго дня. Станом на зараз уся демократична опозиція перебуває в еміграції. На території Білорусі фактично неможлива будь-яка діяльність — не лише політична, а й правозахисна, громадська чи освітня. Опоненти режиму або перебувають за кордоном, або в місцях позбавлення волі.
Структурно білоруські демократичні сили організовані за моделлю, що нагадує державну систему. Є Офіс Світлани Тихановської, який раніше працював у Литві, а нині розташований у Варшаві. Є Народне антикризове управління на чолі з Павлом Латушком — воно виконує функції, подібні до уряду в екзилі. Також діє Об’єднаний перехідний кабінет — структура, через яку узгоджуються спільні рішення між різними центрами демократичних сил.
Окремо існує Координаційна рада, яку можна порівняти з парламентом у вигнанні. Її членів обирають шляхом таємного голосування, зокрема й онлайн. Частина виборців перебуває в Білорусі, частина — в еміграції. Водночас вплив цього органу на ухвалення рішень є радше символічним.
Наскільки білоруські та російські спецслужби впливають на демократичні сили в еміграції?
На мою думку, рівень проникнення білоруського КДБ значно перебільшений. Є спроби вербування активістів і журналістів, але вони виглядають непрофесійно. Часто діяльність спецслужб більше нагадує пропагандистські акції або провокації, ніж системну роботу.
Звісно, окремі люди можуть співпрацювати з режимом, але це, як правило, маргінальні постаті без реального впливу на політичну повістку. Поширене взаємне звинувачення в «агентурності» є радше ознакою внутрішніх конфліктів демократичного середовища, а не доказом ефективної роботи спецслужб.
Щодо російських спецслужб, то я не бачу їхньої суттєвої залученості в діяльність білоруської опозиції за кордоном. Вони зосереджені на внутрішній ситуації в Білорусі та війні проти України.
Якою є позиція білоруських демократичних сил щодо війни росії проти України?
Позиція єдина: це агресія і вторгнення. Режим Олександра Лукашенка розглядається як співучасник війни. Тут консенсус повний — від лідерів до рядових активістів.
Чи можливий силовий сценарій зміни влади в Білорусі?
Серед білорусів є люди з бойовим досвідом, які теоретично могли б брати участь у зміні влади. Проте реалізація силового сценарію наразі неможлива. Для цього потрібні не лише люди, а й озброєння, зокрема важка техніка. Жодна з сусідніх держав не надасть можливості для такого сценарію.
Найімовірніший варіант змін пов’язується з можливим послабленням або падінням режиму володимира путіна. У такому разі вважається, що режим Лукашенка також втратить опору.
Якою ви бачите перспективу політичних змін у Білорусі?
Усе залежить від часу і зовнішньополітичної кон’юнктури. Якщо зміни відбудуться найближчим часом, серед можливих фігур називають Світлану Тихановську або Павла Латушка. У довшій перспективі прогноз складніший, адже кадровий потенціал у державному апараті суттєво ослаблений.
Особисто я підтримую Зенона Позняка як ідейного політика, який ще у 1990-х роках попереджав про загрозу з боку росії. Водночас розумію, що майбутній керівник країни, ймовірно, буде центристом.