Свобода слова в Україні після 24.II.2022 існує виключно на папері чи в уяві. Насправді ж узурпована блазнями держава мавпує путінізм.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Шокуюче для мене відкриття останніх днів: навіть ті нечисельні притомні журналісти, які працюють на каналах у пулі телемарафону, — виправдовують той марафон. Говорять, мовляв, от будуть вибори, — тоді завершиться політична цензура і повернеться свобода слова.
Це дуже небезпечна позиція, особливо на тлі трагічних подій, які розгортаються у Сакартвело. І журналісти не можуть не розуміти, що фальсифікація виборів, і відмова від євроінтеграції відбулася не на виборчих дільницях!
Повзуча окупація Сакартвело росією розпочалася давно, навіть не 2008-го. А спочатку було закриття опозиційних каналів, закручування демократичних свобод, прийняття законів про «іноагентів», який пропаганда місцевого телемарафону нахвалювала.
Наступ на свободу слова розпочалася задовго до нашої поточної війни. З передачі у лізинг Офісу Президента державного телеканалу «Рада», з дискредитації опозиції, Зе-команда прийшла до влади на відвертій брехні про «бариг, які наживаються на війні».
Потім було свавільне виключення незалежних від Банкової телеканалів та пропагандистський марафон. І там немає політичного плюралізму, рівного представництва, й це не про військові обмеження, а про політичну цензуру!
Зараз відбувається спотворення реальності. Руйнація незалежних державних інституцій, без яких неможлива демократична європейська Україна.
Й у цьому існує велика відповідальність також медіа. Мені здається, прийшов час чесної розмови про це, а телемарафон треба закривати й перенаправити ці 2 мільярди гривень із бюджету на Збройні Сили України.
Нам зараз потрібно думати не про вибори, а про перемогу, яка вимагає чесної розмови із суспільством: про безпеку, мобілізацію, майбутні переговори, про все, що визначає майбутнє країни... І про що немає правди у Зе-марафоні.