Корупція під час війни — це зрада. А мовчання народу — співучасть.
Цей місяць показав одне: корупція під час війни — це не просто злочин. Це зрада. Але ще гірше — народ, який замість відповідальності шукає собі казочку для самозаспокоєння. І повторює як мантру: «Зеленський нічого не знав. Інший би не зміг».
Не зміг що?
Так цинічно брехати і красти? Так, інший би не зміг. Навіть Яник нервово курить збоку, дивлячись на цього потужника невсратості.
Мільярди вкрали з енергетики й армії.
А реакція — «його використали», «він бідненький».
Серйозно?
Президент «не знав» — значить, він безпорадний лох.
Президент «знав» — значить, він у схемі.
Третього варіанту не існує. Розумієте?
Але суспільство вигадує четвертий:
«Цар хороший, то бояри погані».
Це дитячий садок, а не свідома позиція дорослих людей. Це намагання виправдати свій про*об.
Це легалізація корупції на найвищому рівні.
Це кормушка для злодіїв.
І поки ви аплодуєте «бідненькому»,
ви самі стаєте співучасниками.
Ви самі підписуєте вирок нашим Воїнам, нашій енергетиці.
Ви самі копаєте могилу майбутньому.
Бо держава тримається не на «невинних жертвах», а на тих, хто відповідає за кожну копійку і кожне життя.
Це вже не про «помилки». Це про вибір.
А вибір між правдою і брехнею завжди має наслідки.
І якщо народ обирає брехню — він отримує руїну.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»