Загальна кількість українського народу зменшується рік за роком, російська агресія лише прискорила цю негативну тенденцію. А що ж тоді далі?
Наведемо, як приклад, «демографічну ялинку» Південної Кореї та прогноз демографічної структури на кінець XXI століття. Станом на тепер у цій азійській країні проживає 51 мільйон осіб (як в Україні було у 1989-1993 роках).
Але наприкінці поточного століття прогнозують кратне зменшення ледь не вполовину — до 25 мільйонів. Після війни Півдня і Півночі (1950-1953), найчисленніша група населення країни — діти віком 0-5 років; нині — вже група 50-55 років.
До кінця століття найчисленнішою групою стане група 80-85 років, а отже, населення Корейської республіки скоротиться до рівня КНДР, ось тільки там воно буде значно молодшим. Коефіцієнт фертильності у Південній Кореї 0,8-0,9, що вражає нагадує нинішню Україну.
Тільки у Південній Кореї майже немає еміграції за кордон, навпаки, є імміграція із сусідніх азійських країн. Розроблена у Сеулі модель дозволяє зрозуміти, що може бути в Україні до кінця XXI століття; у нас корінне населення може скоротитися до 10-15 мільйонів осіб.
Будемо відверті, найчисленніша група в Українців буде віком 65-70 років. Це сформує низку системних викликів: від моделі пенсійної системи до моделі безпеки та геополітичного позиціювання; і це — величезна проблема для виживання нації.