Всі релігії створені людьми для маніпуляцій та впокорення інших людей заради особистого збагачення. Їхні різнять лише догматизм і засоби.
Деякі історики цілком справедливо вважають першого римського імператора-християнина Флавія Валерія Константіна основоположником Католицької (Вселенської) Церкви. На це вказують його дії, що вивели вчення Христа із «печерної секти» на рівень державної ідеології.
У 325 році за наказом Константіна у місті Нікея скликано перший Церковний Собор. До того імператор дозволяв винищення своїм підданим понад 45 тисяч християн, яких катували в очікуванні зречення від віри.
Тоді ж з усіх усюд збираються релігійні книги, на основі яких створюється Біблія. У 327 році Константін наказав Софтоміо Євсевію Джироламо перекласти Святе Письмо на латинську, змінивши ті єврейські імена та прибравши згадки про перелюб.
На Нікейському Соборі ієрархи затвердили Символ Віри — поклоніння Божественній Трійці, позичену у релігії давніх шумерів. Наступні зібрання християнських церковників лише посилювали та ускладнювали вчення Христа.
У 431 році винайшли культ Богородиці, а у 594 році догматики стали проповідувати про «третій вимір» між Раєм і Пеклом — Чистилище для душ померлих. У 788 році було накладено заборону на поклоніння язичницьким ідолам.
995-го юдейське значення кадош (קדוש) було змінено на святий. У 1079 році наклали целібат на священників, а у 1090 році запроваджено молитву Розарію до Богородиці.
1184-го на теренах Західної Європи вперше була проведена процедура інквізиції, а за якихось 6 років для відкуплення гріхів запроваджуються індульгенції. У 1216 році Папа Інокентій III християнізує давньогрецьку легенду про жах хліба, яке перетворюється на людську плоть, котру слід вживати разом із кров'ю Христа на причастях.
На сконі середніх віків, у 1311 році стають обов'язкові хрещення для дітей, а 1439-го догматизується поняття Чистилище, що тепер є невіддільною від Раю та Пекла. У 1854 році було винайдено догму про Непорочне Зачаття, а 1870-го насаджено безглуздий статус непомильності Папи Римського, який нібито ніколи не помиляється.
Цілком аналогічна ситуація відбувалася і після розколу (схизми) 1054 року у східній Православній християнській Церкві. Найхимерніші інновації, запроваджені у Візантії були втілені у життя та вдосконалені із дикунською майстерністю на Московії.
Сьогодні, що Ватикан, що Константинополь (за Москву мова не йде, із нею все зрозуміло) продовжують сталу політику релігійної маніпуляції. Віра для ієрархів давно стала бізнесом із визиску довірливих парохіян.
А проте, як уже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», Дорогочин та інші замки із поселеннями на Західному Бузі перейшли у власність Ордену тамплієрів у XIII столітті. Докази знайдено під час нещодавніх розкопок у Галичині.