Операція на Донбасі називалась "антитерористичною", щоби не створювати ставку Верховного Головнокомандувача для "шоколадного короля".
Поздоровляю колишнього керівника оперативного штабу АТО Василя Грицака, більше відомого в народі як "Вася-їбанько", з 7-ю річницею його найвідомішої воєнної операції – передачу російським бойовикам Донецького аеропорту, як це й було передбачено Мінськими угодами.
Видатний полководець, удостоєний президентом Петром Порошенком звання генерала армії та "Герой України", Василь Сергійович організував ще чимало звитяжних перемог – Іловайський котел, Дебальцевський котел тощо.
Але битва за Донецький аеропорт настільки оспівана штатними пропагандистами СБУ, що досі ніхто навіть не замислився – а навіщо, взагалі, було битися за напівзруйнований термінал і диспетчерську вежу?
І чому ж "ополченці", вибивши бійців Грицака з аеропорту, не пішли в наступ далі?..
Все дуже просто: насправді 5 вересня 2014 року на переговорах у Мінську представники Служби безпеки України (а переговори з терористами, відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом", може вести тільки СБУ, тому, до речі, Віктор Медведчук був включений 23 грудня 2014 року до складу Тристоронньої контактної групи саме наказом тодішнього першого заступника голови СБУ Грицака) підписали секретний протокол, підтверджений меморандумом від 19 вересня, про лінію розмежування.
Відповідно до цього протоколу Донецький аеропорт мав відійти так званим "ополченцям", але з так званих політичних міркувань оголосити про передачу української території терористам Грицак не наважився й тому тримав бійців АТО в аеропорту, аж доки "мінські домовленості" не були виконані, так би мовити, природнім шляхом.
Усього тоді в Донецькому аеропорту загинуло понад 100 військовослужбовців, прикомандированих до СБУ для проведення Антитерористичної операції, і ще біля 440 були поранені.
Ось тут текст таємного протоколу, відповідно до якого Донецький аеропорт переходив "ополченцям" (не полінуйтеся перейти за посиланням і прочитати! – прим. ред.).
"Вікіпедія" ж описує виконання 21 січня 2015 року Грицаком "мінських домовленостей" наступним чином:
«Протягом двох днів, не дочекавшись транспорту, під лютою загрозою смерті бійці 90 окремого аеромобільного батальйону вирішили покинути руїни диспетчерської вежі. Щоб відволікти й заставити бойовиків припинити вогонь вони викликали на себе РСЗВ Град, під залп якого вони вибігали з вежі, надалі рухаючись маршрутом "Доктора Хаоса" кіборги покинули диспетчерську вежу Донецького аеропорту. В період з 1-ї до 3-ї години ранку кількома групами новий термінал донецького аеропорту залишили ще 13 вцілілих Кіборгів. Останнім вийшов приблизно 5.30 ранку боєць 90 окремого аеромобільного батальйону з позивним "Fly". Це були останні герої, які захищали будівлі Міжнародного аеропорту "Донецьк" імені Сергія Прокоф'єва».
Від себе зазначу також, що за наслідки "Антитерористичної операції" (яка, звісно ж, такою не була – насправді мала місце загальновійськова операція під проводом "Васі-їбанька") президент Порошенко не несе ніякої юридичної відповідальності й, взагалі, жодним боком не причетний до проведення АТО.
За всі військові злочини, загибель мирних мешканців та здачу території відповідають лише чотири людини, які очолювали Антитерористичний центр при СБУ впродовж 2014-2017 років: Віталій Циганок, Василь Крутов, Василь Грицак і Віталій Маліков.
У цьому, власне, і полягала причина того, що на окупованих територіях і в зоні бойових дій не був запроваджений воєнний стан, а військова операція називалась "антитерористичною" – щоби не створювати ставку Верховного Головнокомандувача, не передавати ведення бойових дій під управління Генштабу й не робити президента Порошенка відповідальним за наслідки того, що коїться на Сході України, натомість перетворити "Васю-їбанька" на "цапа відбувайла".