Якийсь відсоток пасажирів потягів приміського сполучення становлять ті, хто їдуть до Полтави чи з Полтави нечасто і в якихось приватних справах: відвідати родичів та друзів, прогулятися містом чи, навпаки, лісом та сільськими околицями.
Хтось їде до обласного центру за покупками. Інші навпаки везуть до Полтави власну сільськогосподарську продукцію.
Студентів, які зазвичай їдуть із Полтави у п’ятницю-суботу, а повертаються у неділю-понеділок, влітку змінюють абітурієнти.
А для значного числа пасажирів дизель-поїзд або електричка – це складова маршруту з дому на роботу і назад.
Система приміського сполучення має дуже вагоме інфраструктурне значення. І в масштабах Полтавської області, і по всій Україні. Але, на жаль, уже за 5 років її може очікувати крах.
Попри значний пасажиропотік, приміське сполучення наразі є дотаційним. Теоретично ситуацію може виправити значне підвищення тарифів. Але в такому разі користуватися потягами приміського сполучення стане невигідно для основної маси пасажирів, зокрема тих, хто регулярно добирається електричками та дизель-поїздами до робочих місць.
Величезною проблемою є застарілість рухомого складу. Потяги часто ламаються, що призводить до порушення графіку.
Подекуди на полтавській залізниці можна побачити такі «гібриди» як приміський потяг, що курсує не власним ходом, а за допомогою причепленого локомотиву.
У 2018 році міністр інфраструктури Володимир Омелян вів перемовини стосовно закупівлі вживаних електропоїздів з Німеччини, які мали хоч якось оновити рухомий склад. Проте коштів на цю закупівлю не вдалося знайти. Що вже говорити про інвестиції у власне виробництво (хоч технічні умови для нього існують).
Отож, якщо впродовж найближчого часу не буде вжито ряд системних заходів, систему приміського сполучення очікуватиме крах. З усіма суспільними наслідками.