Редакція медіаагенції "Останній Бастіон" вирішила дослідити основні характеристики крилатої бойової розробки однієї родини зі Стамбула.
Почнемо з назви! Слово "bayraktar" у буквальному перекладі з турецької означає "прапороносець"; ним він і став для багатьох армій безпілотний літальний апарат серії "Bayraktar TB2".
Цей пристрій досить швидкий, компактний і недорогий, аби з легкістю скласти конкуренцію своїм попередникам та опонентам. Російський "аналоговнет" багатоцільовий "Орлан-10" навіть близько з ним не стояв.
БПЛА "Bayraktar TB2" порівняно менший не тільки за американський "MQ-1 Predator", а і навіть за своїх земляків: "TAI Aksungur" або "Kargu". У довжину дрон сягає всього 6,5 метрів, а розмах його крил дорівнює 12 метрам.
"Bayraktar TB2" може нести на собі до 95 кілограмів боєприпасів або, наприклад, чотири авіабомби. Цей БПЛА постачається покупцям, зокрема і Збройним Силам України, із трьома видами бомб – MAM-C, MAM-L та Bozok.
Усі вони різняться за вагою (від 6,5 до 22 кг) і, власне, начинкою. Бойова основа у бомб може бути осколково-фугасною, бронебійно-запальною або термобаричною (так називаються боєприпаси з розпорошенням та подальшим підривом газової хмари – прим. ред.).
Крім того, до безпілотника можна підвісити цілий протитанковий комплекс вагою до 37 кг, на кшталт тих, якими комплектуються гелікоптери. Знаково, що поцілити усім цим начинням по ворогу "Bayraktar TB2" має змогу з висоти 8,2 кілометра!
Повністю "заряджений" безпілотник турецького виробництва летить зі швидкістю 222 км/год (як у старенького спорткара "Ferrari Mondial 1980"). У порівнянні з конкурентами "Bayraktar TB2", звичайно, трохи швидший, але не все так просто. Важливо розуміти, що якщо БПЛА летить звіддаля (а управляти ним можна на відстані до 300 км – прим. ред.) і планує повернутися на аеродром, не впавши десь по дорозі з порожнім баком, то рухатиметься він повільніше – зі швидкістю 130 км/год.
Нині з конвеєра заводу "Baykar" уже вийшло понад 300 безпілотників серії "Bayraktar TB2"; їх використовують відразу у кількох країнах світу. Найперше, це союзники та партнери Туреччини: Азербайджан, Кирґизстан, Ніґер, Україна, Лівія, Туркменістан, Пакистан та Ефіопія.
У 2018 році вказаний БПЛА використовувався у Сирії у боротьбі з терористами (зокрема, і з російськими з лав ПВК "Вагнер" – прим. ред.), у 2019 році – у Лівії проти війська генерала Халіфи Хафтара, у 2020 році – у Карабасі проти вірменських окупантів, а з 2021 року – в Україні проти російських загарбників.
Тут працює схема "гуртом дешевше": один БПЛА продається на ринку за $5 мільйонів, а комплект (6 безпілотників, 2 станції управління, 200 одиниць боєприпасів і додаткового обладнання) – вже $69 мільйонів. Для порівняння, один американський "MQ-1 Predator" коштує набагато дорожче – $22 мільйони.
На тепер компанія "Baykar" оголосила про те, що її найпопулярніші безпілотники розпродані на 3 роки вперед. І це стосується не тільки популярних "Bayraktar TB2", а і його найсучасніших "братів": малюк "Kale-Baykar Mini" (його вага – 3,5 кг, а розмах крил всього 1,6 м); рекордсмен за тривалістю та висотою польоту "Bayraktar Tactical Class" (8,238 км і 24 год. 34 хв. відповідно), а також останні моделі – "Bayraktar Akıncı" та "Bayraktar Kizilelma".
Успішно давати відсіч БПЛА здатні сучасні російські зенітні ракетно-гарматні комплекси (ЗРК) "Панцир". Вони вже стикалися з ними у Сирії, Лівії та під час Другої Карабаської війни, а тепер і на українському фронті.
Для протистояння "Bayraktar" у розпорядженні "Панциря" є три високотехнологічні локатори. Вони можуть розпізнавати будь-які цілі, що летять (і літаки, і ракети), а також повністю автоматична система управління вогнем.
Крім того, останні модифікації моделі "Панцир-С1" були доопрацьовані задля легшого виявляння навіть невеликих безпілотників, які літають на малих швидкостях. Але на українському фронті російська техніка поки ніяк себе не проявила у боротьбі з вказаними безпілотниками.
Виробництво крилатих "прапороносців" – історія сімейна. Вони випускаються на заводі "Baykar", яким керують два брати – Галук і Сельчук Байрактар. Компанію започаткував їхні батько Оздемір, який, успішно розпочавши бізнес, зміг не лише відправити синів до найкращих університетів (як у Туреччині, так і за кордоном).
Також батько прищепив їм любов до своєї справи, а головне – мілітарний патріотизм у дусі Мустафи Кемаля Ататюрка. До своєї смерті, Оздемір Байрактар був другом самого Реджепа Тайїпа Ердогана, а Сельчук Байрактар став йому зятем, одружившись із донькою президента Турецької республіки Сюмейє.