Багато хто сьогодні святкує День Соборності, є й ті хто не святкують...
А я хотів би нагадати, чим закінчилась історія кохання двох молодих держав ЗУНР і УНР, які поклялись одна одній у вірності біля храму Софії.
Як і в житті, галичани і наддніпрянці не завжди можуть порозумітись, так і ЗУНР і УНР не зрозуміли один одного.
Фактично мало місце лише співробітництво у військовій сфері, і то доволі незначне, адже Українська галицька армія не розуміла, навіщо битись за Правобережжя поки Львів не звільнений, Петлюра не розумів, навіщо той Львів, поки не звільнений Київ. А потім у відповідь на невдоволення ним генералітетом Симон Петлюра розпочав чистки рядів.
Як наслідок, керівництво УГА зрадило УНР, підписавши сепаратне перемир’я з Денікіним, а УНР дало мовчазну змогу на захоплення Кам’янець-Подільського польськими військами, чим змусило уряд ЗУНР емігрувати до Румунії.
А потім УНР зрадила ЗУНР, уклавши угоду з Польщею про спільні дії проти більшовицьких військ та встановлення україно-польського кордону по річці Збруч.
Обопільні зради дали тоді Україні ще пів року боротьби та агонії.
Втім, за 70 років два закоханих серця знов об’єднались і в сварках, образах і непорозуміннях продовжують виховувати спільну дитину - соборну Україну.
І тільки від нас всіх залежить, скільки вона ще проіснує.
P.S. Нижче фото інтернованих вояків УГА та армії УНР як нагадування, що може відбутись, якщо українці вчергове втратять свій шанс і будуть продовжувати намагатись домовитись із ворогом.