В цілому Данило Шумук просидів за ґратами 42 роки. Зокрема, під час 2 світової війни, він був в'язнем у німецьких концтаборах на Полтавщині.
Рівно 20 років тому завершився земний шлях українця-патріота, дисидента і політв'язня ДАНИЛА ШУМУКА, який 42 роки, 6 місяців та 7 днів провів у польських, німецьких та радянських в'язницях та таборах і був звільнений завдяки зусиллям української діаспори.
Він народився 30 грудня 1914 року у с.Боремщина на Волині. Вперше він як член Компартії Західної України потрапив до польської в'язниці в 1935 році.
Звільнився в 1939 році після окупації Польщі совєтами, але вже у травні 1941 року, його як брата «ворога народу» було направлено до совєтського трудового табору, а з початком німецько-радянської війни переведено до штрафбату. В перші дні війни потрапив до полону, перебував у німецьких концтаборах для радянських полонених на Полтавщині.
Але вже у 1945 році за участь в УПА більшовики його засудили до смертної кари, заміненої 20-річним ув'язненням, яке він відбував у Норильських, Тайшетських та інших концтаборах, а також у Владимирській тюрмі.
У 1956 році, після перегляду його справи, дотерміново звільнений, але вже через рік засуджений на 10 років ув'язнення за «антирадянську пропаганду й агітацію».
На початку 1972 року Д.Шумук був втретє засуджений на 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.
Того ж року відмовився від радянського громадянства та заявив про бажання емігрувати до Канади.
У 1979 році Данило став членом-засновником Гельсінської Групи у місцях позбавлення волі й Української Гельсінської Групи.
Тим часом на Заході опубліковані спогади Шумука «За східнім обрієм» (Париж — Балтімор, 1974), які викликали серед української еміграції дискусії щодо його критичної оцінки ідеології українського націоналізму. Як стало відомо значно пізніше вони були перехоплені та фальсифіковані КДБ з метою дискредитувати націоналістичний рух і його боротьбу “на землях”.
Втім, спогади Шумука з деякими доповненнями були перевидані під назвою «Пережите і передумане» (Детройт, 1983) та англійською мовою «Life Sentence» (Едмонтон, 1984).
Саме завдяки інформаційним акціям діаспори на підтримку Д.Шумука, втручанню у справу вищої влади Канади та США та змінам у суспільно-політичному житті СРСР, в травні 1987 р., коли закінчився термін заслання, Данило Шумук емігрував до Канади.
Зустріч президента США Рональда Рейгана та українського політв'язня Данила Шумука в Білому домі в 1988 році.
Живучи в Канаді, не пристав до жодної партії, кажучи, що не хоче бути залежним від якоїсь партії, а хоче спілкуватися з людьми різних партій, релігій, національностей, які близькі йому за духом
Тривалий час Данило Шумук жив у притулку для самотніх людей у Торонто, а у 2002 році повернувся до України та оселився у місті Красноармійську (нині — Покровську) на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 р.
Про нього зняті документальні фільми в Україні, Канаді, Франції та Польщі.