Василь Іванишин бачив набагато більше і далі ніж його сучасники.
23 березня 1944 року народився Василь Іванишин – дуже нині недооцінений сучасниками і мало відомий ідеолог і практик українського націоналізму. Втім саме він є однією з легенд для націоналістів-революціонерів кінця 20-го початку 21 сторіч.
Іванишин є засновником організації Тризуб ім. Бандери, яка була створена рішенням спецслужби ОУН в 1993 році, а у 2013-14 роках спричинилася до створення революційної організації Майдану – Правого сектору, дії якої тоді повністю змінили подальший хід української історії…
Що допомогло націоналістам на Майдані зіграти власну партію, а згодом об'єднатися в єдиний рух?
Значну роль в цьому зіграв, знову ж таки, Іванишин, який помер за шість років до початку на Майдані, але прищепив хлопцям бандерівський дух та створив Організацію здатну діяти в умовах тепер вже внутрішньої окупації України.
Побратими згадують, що Василь Іванишин не раз говорив про принцип побудови Тризубу: навіть, якщо залишиться лише один тризубівець, з нього має відродитися Організація.
Враховуючи досвід своїх попередників, Василь Іванишин у щоденній боротьбі навчив своїх соратників практичного сприйняття й осмислення будь-якої події, явища чи особи в політиці виключно з позицій добра чи шкоди для української нації, а не за допомогою мірила приватних уподобань та антипатій.
Тому створена ним організація вже стільки часу живе і діє, всупереч будь-яким труднощам та політичним перешкодам.
Тризубівці
Усі його праці (він окрім всього ще й науковець) й практична діяльність витримані в рамках однієї генеральної лінії: "Без розв'язання головного політичного питання – створення української національної держави (УССД) – жодна інша (соціальна, економічна, політична, освітня, культурна, релігійна тощо) проблема ніколи не буде вирішуватися на користь народу".
Цікаво, що один з лідерів Тризубу 90-их та початку 2000-их років, який є людиною дії, згадував, що саме завдяки Іванишину він свого часу лишився в націоналістичному русі, бо раніше надивився на нудних кабінетних теоретиків та збирався вже "зав'язувати" з політикою.
Втім потрапив на лекцію професора Іванишина, де знову очікував почути про все і ні про що... Але у підсумку був у захваті не лише від викладу лекції, але і від самої непересічності постаті Іванишина, який прийшов читати лекцію як раз з вуличної акції, де разом з хлопцями-тризубівцями розганяв комуністів.
І в руках Василя Петровича виявився вибитий ним зуб, когось з яничар.
Словом, Іванишин був справжнім націоналістом з 90-их – міг словом переконати чи підтримати людину, а, бувши кандидатом в майстри спорту по боксу, – міг і зацідити в пику якомусь явному ворогу нації.
Василь Іванишин бачив набагато більше і далі, ніж його сучасники, писав один з дослідників: "Одинакам завжди важко, але вони мають здатність вести за собою маси. А коли до тебе прислухається молодь, то це вже ознака вождя. Для когось це неприйнятне і навіть вороже слово, але в орденській організації, якою був, скажімо, "Тризуб" імені Степана Бандери, Провідником міг бути лише Василь Іванишин".
А ще його вважали Батьком всі, хто став членом Організації.
В Тризубі сьогодні теж згадують свого Провідника:
У 1993 році Василь Іванишин, виконуючи завдання Проводу ОУН (б), заснував та в подальші роки розбудував всеукраїнську націоналістичну організацію орденського типу "Тризуб" ім. С. Бандери. Був першим її Головним командиром та Провідником. Цей його титанічний чин, разом із науковим та публіцистичним доробком, становлять величезний, ще не вповні оцінений сучасниками, внесок у процеси національного відродження часів відновлення української державності кінця ХХ початку ХХІ ст.
Земна путь Провідника завершилася 8 травня 2007, але справа його живе та продовжується учнями і послідовниками. А головне дітище Василя Іванишина ВО "Тризуб" ім. С.Бандери — до цього часу гідно виконує поставлені ОУН та українською нацією завдання.