про персональне повернення з війни у «особистій культурі» головнокомандувача
Останнього громадянина із залишками патріотичного сумління не могла залишити байдужим пропозиція президента Зе патрулювати україно-російський кордон (чи окуповані території – не вслідкуєш!) спільно з російськими бандитами та сумнівної стерильності прокладкою Олвейс, чи то б пак ОБСЄ. Як він собі це уявляє?! – запитували ми один одного.
Це на нашого, прости господи, «нестратега» з коридорів безпекової конференції так війнуло атмосферою попереднього мюнхенського зговору 1938 року, що «найвеличнішого політика сучасності» по-школярськи потягло переплюнути Даладьє з Чемберленом.
«Тому що у моїй ментальності, у моїй особистій культурі, у моєму мозку я закінчив війну...», ‒ прорік Мислитель з амвону готелю Bayerischer Hof. Та війна миттєво відповіла на глупство пацифіста: вже через три дні вдарила артилерією калібру 152 мм та мінометами 120 мм по розведеному Золотому, по совковій ментальності, по генітально акцентованій культурі, по місцю, де мали б бути мізки.
Вчені-психологи, зокрема Дж. Брунер та А. Сперлінг, дійшли висновку, що люди думають не лише мозком, але й усім тілом. Товариство, а тепер, озброєні науковим знанням, вгадайте з двох раз, якою частиною тіла «мислить» слуга руського міра? Складається враження, що у якості мислительного апарату головно використовується той самий орган, що був ударно задіяний у допрезидентські часи розгнузданого кітчу «Кварталу-95».
Нормальний процес мислення мав би наслідком негайну відставку і привселюдне каяття за змарнований країною рік.
Біда. Підліткова неадекватність демонструється Зе з такою регулярністю і упертістю, що навіть Кремль з його претензіями на статус цитаделі єзуїтства заціпило від здивування. Бо недоладністю заяв наш Володимир Перший ось-ось заткне за пояс їхнього Владіміра Багаторазового.
Їхній Вован з банальним «ихтамнет» нервово курить бамбук під мавзолеєм. Уявляємо перекошений зловісний лик, деталізуємо стан афекту ПТН після ознайомлення з тезами доповіді підступного малороса на мюнхенському ланчі. «Хіба напередодні не були узгоджені телефоном, ‒ вискакує майбутній глава мокшанського госсовєта зі штанів від Бріоні, ‒ усі етапи капітуляції піндоських мазепинців?! (це він про нас). А оманська стрілка що – кемелу під хвіст? (це він про верблюда)».
Націоналістично орієнтована уява малює картину, як хижі, хоч і невеликі рученята тіпає великодержавна пропасниця (нагадують про себе роки важкого дрезденського відрядження) і попіл струшується мимо однієї з двох амфор, власноруч виловлених в Таманській бухті Азовського моря, залишених для ПНХ ще у VІ столітті по Різдву вдячними фанагорійцями на глибинах під два метри. Це неабияк дратує фюрера і він, злютований до стану Януковича, в якому той запросто, пальцями ламав кулькові ручки, телефонує віцегубернаторові Іркутської області Володимиру Пашкову, який тепер виконує обов'язки голови «уряду ДНР», з наказом «пі-пі-пі етіх малоросов»…
Стоп! На паралельному моніторі карколомна новина: «У Києві зловили кримінального авторитета з прізвиськом «Клоун»… Що-о-о?!
Хух, перепрошуємо за передчасні емоції – це не той клоун.
Так, в Мюнхені зеленим «тактиком» ляпнулось таке, що на його фоні «12 кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні», запропоновані європейськими корисними ідіотами з шедеврально капітулянтськими пунктами – восьмим (скасування санкцій проти РФ) та дванадцятим (українців беруться ідентифікувати сусіди), мають вигляд редагованої Нагірної проповіді.
Вимагати від блазня, чиє усе трудове життя пов'язане винятково з хіхоньками, знання перипетій Вуковарської різанини, звісно, марна справа. Але ж і після усунення шептуна Богдана з-за наймиролюбнішого на пострадянському просторі вуха хтось мав би залишитися при тому вухові з дорослих!
Та втокмачити «головнокомандувачу», що перед тим, як нести дурниці про «бої з продовженням примирення», треба подивитися в очі матері Максима Хітайлова.