Скасування демократії та виборів в Україні — в інтересах фашистської росії й особисто гада путіна?
Цю версію висловив український розвідник Роман Червінський. Я ж спробував розглянути її трохи докладніше.
«Хімпром» розпочав свою діяльність у російському Башкортостані. Ця структура шукала способи продавати речовини з наркотичною дією, які ще не підпали під законодавчу заборону. Керував нею такий собі Буркін. За офіційною інформацією, у 2017 році російські силовики розгромили цей картель.
І от тут починаються дивні речі.
По-перше, затримали кілька десятків людей, а із самого Буркіна взяли лише підписку про невиїзд. Дивно для керівника, хіба ні?
По-друге, із цією «підпискою про невиїзд» він вільно виїхав до України.
По-третє, «Хімпром» почав частинами перебазовуватися до України ще раніше. У листопаді 2014 року, тобто вже після перемоги Майдану, Буркін отримав українське громадянство й став «Левченком». Згодом до України один за одним переїхали й інші відомі діячі картелю.
За обох президентів після Майдану історія «Хімпрому» в Україні розвивалася за схожим сценарієм. Спочатку картелю максимально сприяли, згодом його починали переслідувати.
У 2014–2018 роках «Хімпром» розгортав свою мережу в Україні. Лише навесні 2019 року, коли перемога Зеленського стала очевидною, картель розгромили. Новоспечений українець Левченко виїхав до Мексики й дістав псевдо «Мексиканець».
Початок президентства Зеленського теж можна назвати періодом «процвітання» картелю. Судячи з оприлюднених плівок НАБУ, картель успішно корумпував українську правоохоронну систему.
В інтерв’ю блогерові Василю Тимошенку Левченко розповів, що лише за роботу кол-центрів щомісяця платив по 7 тис. доларів США представникам кожного з трьох відомств — Генпрокуратури, СБУ та Нацполіції. В Україні «золотою жилою» виявився не лише ринок «легальних наркотиків», а й телефонне шахрайство.
Якщо 21 тис. доларів — це щомісячна сума за один кол-центр, то за 50 таких центрів силовики могли отримувати понад мільйон доларів на місяць від людини з двома громадянствами. Отримавши українське громадянство, він зберіг і російське. Ставши Левченком, залишився Буркіним.
Корупція в Генпрокуратурі, СБУ та органах МВС існувала ще до президентства Порошенка й Зеленського. Чи могли російські спецслужби, знаючи про колосальну корумпованість української правоохоронної системи, спрямувати представників кримінального картелю з росії до України, дозволивши їм уникнути ув’язнення в обмін на участь в операції з підриву України зсередини?
Якщо картель успішно підкуповував українських силовиків, про що розповідав сам Левченко-Буркін, то чи могла фашистська росія скористатися цим і через шантаж завербувати агентів в українському силовому блоці? За цією версією, кримінальна структура дає гроші українським силовикам, а далі російські спецслужби погрожують оприлюднити інформацію про хабарі, якщо ті відмовляться співпрацювати. Для вербування силовиків, замішаних у «кришуванні» картелю, така схема виглядає ідеальною.
А якщо інформація виходить назовні, як у випадку з оприлюдненням плівок НАБУ, то, за цією версією, спрацьовує «план Б» російських спецслужб — тотальна дискредитація української правоохоронної системи. Власне, це й відбувається зараз. Бо вже незрозуміло, де закінчуються картелі й шахрайські кол-центри, а де починаються українські «правоохоронці». Адже «Хімпром» — лише одна з багатьох структур, що мали такі кол-центри й користувалися прикриттям українських правоохоронців.
Українська правоохоронна система й державний апарат гниють зсередини.
Пам’ятаєте, як я неодноразово наголошував, що скасування демократії та виборів в Україні — в інтересах фашистської росії й особисто гада путіна? Цього досі не усвідомлюють наші реєстрові «громадські активісти». А це ж очевидно. Фашистській росії вигідне і те, що віддаляє громадянина від держави, і те, що дискредитує українську державність. Саме тому кремль робить ставку на тривалу війну, сподіваючись, що українська держава згниє зсередини.
Це лише гіпотеза про «російський слід». Може, так і було, а може, це збіг обставин. Але з огляду на війну й тривалу підступну діяльність фашистської росії проти України я б радив розглядати цю версію досить серйозно.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»