Я перемогла систему: виступ судді на ХХ з’їзді суддів.
Цікавим був ХХ з’їзд суддів, точніше — його продовження…
З’їзд розпочався у вересні 2024 року і продовжився лише у березні 2026-го.
Тоді, у вересні 2024-го, я була делегатом, який активно представляв суд і за два проєкти рішень якого проголосував з’їзд (щодо суддівської винагороди та захисту персональних даних суддів).
А після цього відбулося багато подій…
У жовтні 2024 року ВРП ухвалила свавільне рішення про моє звільнення на підставі такого ж свавільного рішення ВККС про мою невідповідність посаді. Це відбулося після внесення подання цим же органом (в іншому складі) у 2021 році про моє призначення… тоді, коли я очікувала на указ Президента, який, очевидно, вже п’ятий рік перебуває «не в тому кошику»…
Далі я звернулася до ВС…
КАС ВС відмовив у задоволенні мого позову, вказавши, що «законодавець не дописав закон», та пославшись на «окремі думки суддів ВП ВС і донедавню практику ВП ВС», замість того щоб застосувати чинний та обов’язковий висновок ВП ВС щодо застосування норм права…
Далі була ВП ВС, яка, нарешті, у грудні 2025 року визнала протиправними вищевказані рішення ВККС та ВРП, і, відповідно, я була поновлена на посаді…
У всіх цих інституціях я особисто представляла свої інтереси, бо була впевнена у своїх знаннях і в тому, що закон на моєму боці.
За цей час наш суд переобрав делегата на з’їзд ще у лютому 2025 року, незважаючи на те, що дата з’їзду ще не була визначена… та й фактично його продовження відбулося тільки у березні 2026-го…
Але цей з’їзд дочекався мене…
Звичайно, я прийшла на з’їзд уже не як делегат, а просто як суддя… суддя, яка два роки перебувала у стані правової невизначеності та боротьби з рішеннями ганебних складів ВККС та ВРП. Суддя, яка перемогла систему, якою де-факто керують іноземні донори, активісти та особи з пониженою соціальною відповідальністю…
Якщо ти не делегат, а просто суддя, ти не маєш права ні виступати, ні ставити питання запрошеним доповідачам, ні пропонувати питання для розгляду з’їздом… Я розуміла, що можливість виступити я матиму виключно як суддя, яка балотується до Ради суддів із передвиборчою промовою…
Саме так я отримала право сказати те, що побачила і з чим зіштовхнулася за цей період перерви у з’їзді… І я говорила не лише за себе та свій шлях боротьби, а й за всіх суддів, які зазнають ганебного поводження з боку нинішніх складів ВККС та ВРП…
Про втрату незалежності судової влади за всі ці роки перманентної судової реформи, про мовчання суддів у відповідь на втручання та незаконні оцінювання і звільнення, про те, як члени ВРП прописали для себе презумпцію доброчесності та успішно побігли на конкурс до апеляційних судів, отримавши переможні квитки…
Про те, що членом ВРП не може бути професійний скаржник — Р. Маселко… Про те, що Рада суддів, ВРП та ВС не можуть мовчати у відповідь на слова Жернакова — голови ГО — про те, що «ВС — кончений», бо йому не сподобалося судове рішення (адже члени цієї ГО мають третину місць у ГРД, яка визначає доброчесність суддів)…
Про втручання членів ВРП у приватне життя кандидатів/суддів та пряме ігнорування рішень ВП ВС… Про те, що ВККС та ВРП підмінили собою всі уповноважені органи — НАЗК, правоохоронні органи, податкові, суди…
Про те, що активісти не є виразниками волі суспільства, а є елементом вигаданої фікції «громадянське суспільство»…
Присутні делегати підтримали мою промову оплесками… Усі три дні з’їзду колеги підходили до мене та дякували за те, що я озвучила все те, про що вони думають, але, на жаль, бояться сказати…
У першому турі виборів членів РСУ від місцевих господарських судів я отримала 121 голос при необхідних 135. Було вісім кандидатів на чотири місця.
Наступного дня відбувся другий тур, у якому я вже отримала 107 голосів… тобто на 14 менше, ніж у перший день… Так само кандидат Д. Бездоля, якому у першому турі не вистачило всього трьох голосів, у другому отримав на 11 голосів менше, ніж у першому…
Водночас кандидат К. Харакоз, який у першому турі мав 122 голоси, у другому отримав 156; а Т. Гребенюк, маючи у першому турі 125 голосів, у другому отримала аж 178.
Про те, хто за кого просив та про якісні характеристики осіб-переможців, навіть розповідати не буду, щоб це не виглядало як плітки чи особисте невдоволення кандидата, який не пройшов… Кожен може проаналізувати все самостійно…
Але явно дивною для стороннього спостерігача виглядає така різниця у кількості голосів у перший та другий день голосування, а особливо дивними виглядають результати І. Отрош та Д. Бездолі, які з незрозумілої причини отримали у другому турі менше, ніж у першому, тоді як Т. Гребенюк та К. Харакоз отримали відповідно аж на 53 та 22 голоси більше.
Одна мудра людина із ВС у діалозі зі мною сказала:
«Усі ці реформи спрямовані на те, щоб виховати індивідуалізм у суддів», — і, відповідно, поховати колективні інтереси та корпоративну етику у суддівській спільноті (продовжила я).
Коли судді обирають осіб, які апріорі ніколи не будуть активно боротися за права суддів, бо єдиний їхній інтерес — статусність «члена РСУ» та власне кар’єрне просування, — можна зробити один висновок: судова реформа все ж має свої «успішні» здобутки…
А я ще раз хочу подякувати колегам, які мене підтримали! Я вірю у вас і знаю, що ви вірите у мене!
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»