Його адміністрація не може позбутися чуток про приховування правди — частково тому, що «трампівці» самі радо в них вірили.
Однією з «надздібностей» Дональда Трампа є здатність сказати щось одне, потім повністю собі суперечити — і при цьому переконати більшість своїх прихильників із MAGA, що він ніколи не змінював позиції.
Про це йдеться у матеріалі Economist.
Інші члени його адміністрації такої здібності не мають, і саме тому вони нині не можуть впоратися з праворадикальним галасом навколо покійного Джеффрі Епштейна. До того, як потрапити в уряд, низка високопосадовців відкрито стверджувала, що так зване «глибинне державне угруповання» приховує сенсаційні дані про Епштейна — засудженого педофіла — і його зв’язки з впливовими людьми. Тепер, коли вони самі й є владою, їм доводиться визнавати, що це все — нісенітниця. 7 липня Міністерство юстиції США офіційно заявило, що жодної засекреченої інформації немає. Але мало що так переконує теоретиків змови у тому, що відбувається приховування правди, як заява в стилі: «тут нічого дивитися».
Історія з Епштейном має всі ознаки ідеальної теорії змови.
Він був багатим фінансистом з єврейським прізвищем і впливовими знайомствами — серед яких були колишній президент Білл Клінтон і британський принц Ендрю.
Його засудили до 18 місяців ув’язнення, але відбув він менше 13, і більшість часу провів поза в’язницею — працюючи шість днів на тиждень. Звинувачення у тому, що він возив дітей на свій приватний острів приватним літаком, який ЗМІ охрестили «Лоліта експрес», роками підігрівали чутки.
А в 2019-му, коли Епштейн повісився у в’язниці, очікуючи нового суду за звинуваченням у сексуальній експлуатації неповнолітніх, теорії змови сягнули нового рівня.
Конспірологи здебільшого зосереджувалися на двох моментах: чи справді Епштейна вбили і чи існує так званий «список клієнтів» — перелік високопосадових педофілів.
Прихильники змов стверджували, що державні органи навмисне приховують обидві ці теми.
У 2021 році Джей Ді Венс, нинішній віцепрезидент, натякнув, що уряд захищає «клієнтів» Епштейна. Каш Патель, нинішній глава ФБР, заявив у Конгресі 2023 року: «Надіньте великі штани і опублікуйте список». Сам Трамп натякав, що Білл Клінтон також замішаний у справі Епштейна.
Деякі з цих розмов тривали навіть після того, як Трампа вдруге обрали президентом. У лютому генеральна прокурорка Пем Бонді заявила, що має список клієнтів Епштейна «просто на своєму столі». Вона влаштувала ціле шоу, запросивши популярних у MAGA середовищі блогерів до Білого дому, щоб вручити їм «справу Епштейна: Фаза 1». Але у цих документах майже не було нічого нового. І адміністрацію, і блогерів висміяли навіть інші теоретики змов. Бонді звинуватила ФБР у приховуванні матеріалів і продовжила обіцяти «великі викриття». У травні вона заговорила про буцімто виявлену величезну колекцію «десятків тисяч відеозаписів Епштейна з дітьми або з дитячою порнографією».
Як наслідок, коли Мін’юст оголосив, що жодного «списку клієнтів» немає і що Епштейн таки вчинив самогубство, гнів в інтернеті переважно обрушився саме на Бонді. Чимало вірних прихильників Трампа закликали її звільнити — зокрема й Лора Лумер, праворадикальна медійниця, яка має вплив на президента. А офіційні спростування лише підлили масла у вогонь нових змов навколо Епштейна.
Дехто — включно з Ілоном Маском, колишнім радником президента та його «першим приятелем» — припускає, що уряд не публікує додаткових документів про Епштейна, бо там фігурує ім’я самого Трампа.
Зв’язки між Трампом і Епштейном давно відомі: вони познайомилися ще у 1980-х, були сусідами, друзями і навіть суперниками.
Своїм «надприродним» вмінням перекручувати факти президент скористався й тут: у 2002 році він називав Епштейна «прекрасним хлопцем», а у 2019-му, після його арешту, заявив, що «ніколи не був його фанатом».
Трамп усе ще може боятися, що надмірна увага до його стосунків з Епштейном зашкодить його репутації серед прихильників. Він явно прагне забути про все це. «Ви ще досі говорите про Джеффрі Епштейна?» — відповів він 8 липня на запитання журналіста до Бонді. — «Серйозно? Люди досі говорять про цього виродка? Це неймовірно».
Можливо, якби його ж власна адміністрація не поширювала стільки вигадок про Епштейна, зараз було б значно менше галасу.