Американський орбітальний інфрачервоний космічний телескоп підтвердив спірне відкриття. Воно зроблене його попередником понад 20 років тому.
Висновками свого дослідження у галузевому виданні The Astrophysical Journal поділився співробітник Європейського космічного агентства астрофізик Ґідо де Маркі. Вдалося вивчити зірки у прилеглій до Чумацького Шляху галактиці, яка також відчуває нестачу у великій кількості важких елементів.
2003 року космічний телескоп «Габбл» виявив докази існування масивної планети у дуже старої зірки — майже такої ж давньої, як Всесвіт. Це відкриття спричинило деяке здивування всередині міжнародної наукової спільноти — для планет потрібні важкі елементи, а звідки їм взятися в ранньому Всесвіті?
Там не просто знайшлися зірки із протопланетними дисками, але й виявилося, що ці диски відрізняються досить довгим життям — тоді, як згідно з теоретичними розрахунками вони давно повинні бути здуті. Науковці спрямували «Джеймса Вебба» на масивне зіркоутворювальне скупчення NGC 346 у Малій Маґеллановій Хмарі (модель для вивчення зоряних середовищ зі схожими умовами в ранньому далекому Всесвіті).
Раніше «Габбл» знайшов там безліч зірок віком близько 20-30 мільйонів років із протопланетними дисками, яким теорія відводила не більше 2-3 мільйонів років. Тепер, завдяки чутливості та вирішенню «Джеймса Вебба», отримані перші в історії спектри зірок, що формуються, схожих на Сонце, та їх найближчого оточення у сусідній галактиці.
«Мушу зауважити, що результати «Габбла» були спірними, тобто такими, що суперечать не тільки емпіричним даним у нашій галактиці, а й поточним моделям. Це було таємничо, але без можливості отримати спектри цих зірок ми не могли по-справжньому встановити, чи були ми свідками справжньої акреції та наявності дисків, чи просто штучних ефектів.
Ми бачимо, що ці зірки дійсно оточені дисками й усе ще перебувають у процесі поглинання матеріалу, навіть у відносно великому віці 20 чи 30 мільйонів років. Це означає, що планети мають більше часу для формування та зростання навколо цих зірок, ніж у сусідніх областях зореутворення у нашій власній галактиці», — пояснив астрофізик Ґідо де Маркі.
Задля того, щоби зіркове випромінювання могло здути диск, у ньому має бути досить важких елементів, додає науковець, — а у NGC 346 їх не більше ніж 10%; тобто на розсіювання диска як мінімум потрібно більше часу. Для народження зірки, схожої на наше Сонце, в умовах нестачі важких елементів потрібна масивніша хмара, яку, відповідно, довше здувати.
Зауважимо, що попри узагальнені припущення у науковій спільноті, досі немає доказів точного віку Всесвіту. Теорія «Великого вибуху» як обґрунтування зустрічає безліч незрозумілих, але цілком слушних питань, головне з яких: чи варто довіряти дослідженням, які просувають сумнівні гіпотези?
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів пам'ятати, що у найвіддаленішій від Землі галактиці виявлено кисень. Раніше невідома галактика знаходиться на відстані 13,4 мільярда світлових років, що означає її вона формування на початках Всесвіту.