Отже, що відомо про сумнозвісне Макухівське сміттєзвалище? Макухівський смітник має розміри в 17,4 гектари. Зараз на його території знаходяться щонайменше шість мільйонів тон сміття й щороку його кількість збільшується приблизно на 100 тисяч тон. Сміттєзвалище переповнене відходами – його наповненість сягає 135%.
Ділянка біля села Макухівка експлуатується під «склад» для відходів ще з радянських часів, з 1953 року. В 2006 році звалище вичерпало свій ресурс і вже тоді навантаження звалища було понаднормовим – аж 107%.
До 2020 року Макухівське звалище нібито планують закрити. Проте, туди й досі йде потік сміття зі всього міста. А сміттєві гори все ростуть й ростуть. Та й палають доволі хвацько. Останній раз потужна пожежа була з тиждень тому, яку МНС-ники не могли загасити мінімум дві доби. Горіло аж 2 (!) гектари непотребу.
Особливо «прекрасні» краєвиди на цю гору сміття відкриваються з Білої альтанки. Ось гуляєте ви з друзями чи коханою людиною, вирішили подивитись на Полтаву, пішли на Білу альтанку, й тут вам окрім прекрасної панорами кидається в око величезний стовп диму. Не дуже приємно таке споглядати, чи не так?
Ніби до того стовпу й далеко, він десь на межі обрію, й багато хто, дивлячись на це з локацій на Івановій горі, подумає: «То десь далеко, нас не дістанеться. Нічого страшного!». Але насправді ця кричуща проблема стосується нас усіх.
Якщо ви думаєте так, як вказано вище, то уявіть себе на місці тих, хто живе неподалік. Місцеві мешканці доволі часто скаржаться на нестерпний сморід з боку смітника. А ще поряд знаходиться річка Коломак, що впадає неподалік у Ворсклу та різноманітні ставки, біля яких відпочивають місцеві мешканці.
Частенько в районі звалища, яке ніяк не огороджене та не охороняється, вештаються безхатьки та ті, хто заробляє за рахунок здачі вторсировини. Допомагають їм місцеві бездомні тварини, які відтягують елементи місцевого «декору» на десятки, а то й сотні метрів навколо. Нерідко тут «досліджують» місцевість і місцеві жителі.
Ще одна небезпека, що криється в тому сміттєвзалищі – це забруднення ґрунтів. Справа в тім, що під час дощів у смітті накопичується такий собі «фільтрат». Він осідає в ґрунтових водах, з яких потім люди п’ють воду.
Місцеві мешканці мають численні проблеми зі здоров’ям. Так, сайт Gazeta.ua приводить дані медичних досліджень, що жінки, які живуть в радіусі 5 км від звалища, мають на 12% більшу вірогідність народити хвору дитину, а ще на 18% зростає ймовірність безпліддя. Підвищується також кількість хвороб нервової системи – на 29%, а кістково-м’язової – на 16%. Поширені також хвороби шкіри, легеневі та алергічні недуги, які є мало не в кожного третього жителя навколишніх сіл. Очевидно, що нерідко серед місцевих зустрічаються й онкозахворювання. Бо люди вдихають в свої легені весь njq бруд. А ви б хотіли дихати тим «свіжим» повітрям?
Також через комах та тварин, що проживають на території звалища, виникає загроза поширення інфекцій. Чи хотіли б ви, щоб там поряд гуляли ви чи ваші діти?
Влітку це звалище досить часто горить. А під час горіння в повітря йде викид неймовірної кількості різних отруйних речовин, серед яких канцерогени, через які виникають ракові пухлини. Діоксини та їх сполуки викликають безпліддя та різноманітні генні мутації. А ще це звалище небезпечне тим, що воно виділяє фосген, який ще за часів Першої світової використовувався як бойова отруйна речовина, або як ще можна його назвати хімічна зброя. Уявіть, що ви – це солдат часів Першої світової й до вас в окоп закачали отруйний газ. Чи було б вам приємно дихати цим?
Ще один наслідок існування Макухівського сміттєзвалища – це отруєні підземні води. Так, Gazeta.ua приводить факт, що навіть у разі ліквідації цього смітника, ґрунти, на яких ось вже скільки років «чахне» наш макухівський «вічний вогонь», будуть придатними до використання лише років за сімдесят. Ґрунти, що знаходяться поряд зі смітником, теж заражені. А на них, між іншим, живуть люди. А ви змогли б там жити?
Владні органи, що мають контролювати та вирішувати цю проблему, натомість не зважають на неї. Море обіцянок, але результатів поки нуль. Небайдужі громадяни, оббиваючи пороги бюрократичної машини, пропонують сміттєзвалище закрити, а поряд побудувати сміттєпереробний завод. Його ніби й хочуть побудувати на території Терешківської ОТГ, але, як то кажуть, віз і нині там. Як і мільйони тон іншого сміття. Також не слід забувати, що це все час та величезні фінансові вливання, а сміття буде продовжувати гнити та горіти. Й страждатимемо від цього ми з вами.
До речі, пластик розкладатися може сотнями років, шкодячи при цьому землі та оточуючим. А пластику на звалищі – океан. Тому треба привчатися сортувати сміття вже навіть баки спеціально ставлять в місті.
Є свідчення, що існує проект закриття та рекультивації сміттєзвалища. Джерело говорить, що він проходить усі стадії екологічної та інвестиційної експертизи. Що буде далі – покаже час.
Також є коментар дворічної давності тому ж джерелу заступника голови ОДА Олега Пругла, що було підписане розпорядження місцевим головою та 5 головами селищних рад про створення комунального підприємства, яке й буде опікуватися сміттєзвалищем.
Але й ми не маємо стояти осторонь цієї проблеми, бо повинні пам’ятати гіркий досвід подібного сміттєзвалища під Львовом.
Світ тісний. Він взаємозв’язує всіх його жителів, тому проблеми є загальними для всіх. Це стосується й Макухівського сміттєзвалища. Бо інакше захлинемося в горах власних же відходів.
Ігор Давиденко