Найгірше, що зараз можуть зробити США та Європа, – це зміцнити позиції путіна перед переговорами.
Протягом щонайменше року Кремль був переконаний – і переконав багатьох інших – що має всі козирі в Україні: більше людських ресурсів і боєприпасів, потужнішу оборонну промисловість, а отже, перевагу в найважливішому ресурсі для війни на виснаження – часі.
Це припущення виявилося хибним ще в перший день війни, коли російські війська увійшли в Україну, очікуючи швидкої перемоги, з парадною формою у рюкзаках, але лише з кількома днями запасів пального та провізії.
Воно залишається хибним і сьогодні, незважаючи на складну ситуацію України на фронті — не в останню чергу тому, що російська економіка втрачає свою майже чудесну «тефлонову» захищеність.
Це важливий момент для розуміння, адже нова адміністрація США готується оголосити план мирних переговорів. Якщо у президента росії владіміра путіна справді є час, яким можна грати, він може вести переговори з позиції сили, знаючи, що Україна врешті-решт змушена буде поступитися його вимогам.
Адже деякі з «козирів» Кремля або залежать від вибору Заходу (з його значно більшим економічним і військовим потенціалом), або піддаються сумніву з боку України (згадаймо про зростаючу спроможність Києва завдавати ударів на великі відстані чи території, які вона утримує в Курській області росії), або є просто ілюзорними.
Погрози путіна щодо ядерного удару належать до останньої категорії — це ідеальний приклад того, наскільки ефективним може бути блеф (у цьому випадку – обмеження поставок зброї Україні), якщо в нього вірять.
І російська економіка вже рухається в цьому напрямку, якщо не перебуває там уже зараз.
Стійкість росії перед безпрецедентними західними санкціями та замороженням активів стала таким самим сюрпризом, як і здатність України чинити опір на полі бою. Замість того щоб впасти, як багато хто очікував, економіка зросла — завдяки не лише ухиленню від санкцій, а й видатній роботі голови центрального банку та масовому офіційному й неофіційному фінансовому стимулюванню війни.
Навіть зараз ознак кризи немає, але ситуація значно погіршилася, що створює можливості для посилення тиску та зміни розрахунків путіна під час переговорів.
Чому це не просто чергові марні сподівання? У звіті, опублікованому 23 січня Центром макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП), московською некомерційною організацією, що консультує російський уряд, зазначено, що попри загальний ріст економіки, її недержавний сектор перебуває в стагнації з середини 2023 року. Останнім часом також припинили зростати інвестиції та споживчі витрати домогосподарств, оскільки Центробанк підняв ключову відсоткову ставку до 21%, борючись із впертою інфляцією.
Для воєнної економіки така ситуація ще керована, але небезпека полягає в обсягах кредитів, які було влито в оборонну промисловість для фінансування її надзвичайного зростання.
Багато з них видано під плаваючі ставки. За даними того ж звіту, у листопаді-грудні почалася кредитна криза. Повний масштаб проблеми залишається прихованим, оскільки банки воліють непомітно реструктуризувати проблемні борги, ніж офіційно їх фіксувати, щоб уникнути порушення нормативів достатності капіталу.
Колишній американський банкір Крейг Кеннеді, який працював у російському енергетичному секторі, а нині пише книгу про історію російської нафтової промисловості в Гарварді, вважає, що ситуація ще гірша. Ґрунтуючись на даних Центробанку росії, він оцінює, що корпоративний борг країни зріс на 36,6 трильйона рублів (446 мільярдів доларів за історичним курсом) із 2022 року, тобто більш ніж на 70%. Значна частина цього боргу виникла через пільгові кредити, які держава змусила банки видавати оборонним підприємствам.
Так, банки можуть продовжувати терміни погашення позик і робити вигляд, що все гаразд. Але Центробанк уже стурбований, оскільки це підриває його механізм стримування інфляції, яка залишається на рівні 9,5% – удвічі вищому за цільовий показник. Компанії, яких змушують видавати невигідні кредити виробникам зброї, не реагують на підвищення ставок. Вони впевнені, що держава їх врятує – що є розумним припущенням, поки держава сама цього може собі дозволити.
Йдеться не про те, що російська економіка ось-ось завалиться, пояснює Кеннеді, а про те, що чим довше вона покладається на позабюджетне державне кредитування для фінансування війни, тим вищий ризик неконтрольованого фінансового колапсу.
Усе це означає, що путін не має стільки часу для продовження вторгнення, як він хоче переконати світ. «Збереження тиску на фінанси та доходи росії – це найкращий важіль, який мають Україна та її союзники», – каже Кеннеді, – «тому що після війни росію чекатиме величезне (фінансове) прибирання».
Не всі погоджуються, що ця потенційна боргова пастка становить настільки серйозну загрозу для Кремля. Янніс Клюґе, ще один уважний аналітик російської економіки, вважає, що країна отримає довгострокове боргове навантаження в оборонній сфері, але зможе погашати його роками, адже економіка залишатиметься на воєнних рейках навіть після укладення угоди щодо України. «Безумовно, у 2025 році у Путіна виникнуть проблеми», – зазначає Клюґе, заступник керівника досліджень у Німецькому інституті міжнародних справ і безпеки в Берліні. – «Але я не думаю, що вони будуть настільки серйозними, щоб змусити його йти на переговори».
Я не знаю, який із цих двох досвідчених аналітиків має рацію. Але очевидно, що ризики продовження війни зростають як для Москви, так і для Києва. І Зеленський, і путін останнім часом пом’якшили свої позиції щодо переговорів, заявивши, що готові до прямих перемовин, хоча раніше виключали таку можливість.
Але всім має бути зрозуміло одне: найгірше, що зараз можуть зробити США та Європа, – це зміцнити позиції путіна перед переговорами.
Автор: Марк Чемпіон — оглядач Bloomberg Opinion, який висвітлює події в Європі, Росії та на Близькому Сході. Раніше він був керівником стамбульського бюро The Wall Street Journal.
Джерело: Bloomberg