Відмова Гельсинкі, Таллінна, Риґи, Вільнюса і Варшави від підтримки Оттавської конвенції — сигнал Москві. Східний фланг НАТО наїжачується.
Такого висновку дійшли у виданні Le Monde, зауваживши, що протипіхотні міни — «ризик жахливого повернення у минуле». Поширення конфліктів і дипломатичний розворот США у бік РФ роблять Оттавську конвенцію про заборону мін дедалі тендітнішою, а то й зовсім непотрібною.
З ініціативи пацифістів із «Handicap International» понад 60 провідних політичних, наукових і культурних діячів звернулася із закликом до французького уряду й особисто президента Емманюеля Макрона вжити заходів. Вони переконані, що Європа зіткнулася із ризиком жахливого кроку назад, а тому Франція мусить підтвердити свою відданість боротьбі із протипіхотними мінами, публічно та недвозначно засудивши будь-яке застосування цієї зброї будь-ким і за будь-яких обставин.
Мовляв, міністри оборони Польщі, Литви, Естонії та Латвії даремно відійшли від угоди, підписаної представниками 164 країн світу у столиці Канади у 1997 році. Дискусії на цю тему також відбувалися у Фінляндії у грудні й нарешті ухвалено подібне рішення — повернути протипіхотні міни на озброєння армії.
На сьогодні уряд Польщі навіть розглядає можливість виробництва мільйонів такого виду вибухового пристрою. Реакція інших країн-підписантів була у кращому разі боязкою, а в гіршому — взагалі відсутня, оскільки континент стикається із загрозою розпалу Третьої світової війни, чого вперто не помічають не лише французькі пацифісти.
Звісно, немає сумнівів, що протипіхотні міни — інструмент терору, який не поважає перемир'я та мирні угоди. Московити неодноразово доводили це не лише в Україні, починаючи від весни 2014 року, а й раніше: у війнах проти Сакартвело, Ічкерії, Молдови...
Незалежно від типу чи технології, цей вид озброєння переважно калічить і вбиває цивільне населення, на частку якого припадає від 70% до 85% жертв, причому значна частина — діти. Людські, суспільні та господарчі наслідки надають тяжкий і довгостроковий вплив на громади, які проживають у замінованих зонах, які часто не мають іншого вибору, крім як обробляти свої землі.
Тільки вдумайтеся, що белькочуть у комфортних кабінетах на м'яких диванах на берегах Сени західні покривачі геноциду українців: «Використання протипіхотних мін не повинно бути частиною відповіді на підвищену загрозу безпеці в Європі. Ця зброя насправді не захищає ні населення, ні кордони. Потенційні людські жертви незрівнянні із тими обмеженими стратегічними перевагами, які можуть бути приписані їм і яким існують альтернативи».
Водночас вказана група осіб сумнівної авторитетності впритул не бачить, як московитські окупанти й терористи наче насінням удобрюють українські землі від Куп'янська до Торецька і від Торецька до Херсона тисячами мін, зокрема й протипіхотними. Україна мусить рушити за своїми північно-західними сусідами й партнерами по Міжмор'ю, вийшовши з Оттавської конвенції ще позавчора.
Французький уряд може докласти всіх дипломатичних зусиль, щоби мобілізувати своїх європейських партнерів та інші держави-підписанти припинення чинності цього відверто фіктивного документа, яким давно підтерлися московитські (й е лише вони) дикуни. Найкращим захистом цивільного населення слугує до зубів озброєна армія та засоби протиповітряної оборони, а не дешеві папірці.
Раніше медіаагенція «Останній Бастіон» сповіщала своїх читачів про те, що Польща розпочала мінувати кордон із московією та Білоруссю. Також передбачено будівництва різних типів укріплень та іншої оборонної інфраструктури.