Українська комбінаторика Кремля проста: показово імітувати загрозу нападу зовні для прихованої підготовки дестабілізації зсередини.
Днями несподівано з інформаційної летаргії повернувся головний дипломат путінського режиму Сєргєй Лавров. Він давно проситься у кремлівського "бункерного щура" вийти з великої політики, але той через відсутність лави запасних прислужників усе ніяк не відпускає горе-дипломата на відпочинок.
І це навіть не дивлячися відверті зовнішньополітичні провали РФ останнього часу як на регіональному, так і на глобальному рівні. Здається, у Владіміра Путіна не лишилося гідних і вірних кадрів, відстоювати на міжнародній арені агресивну позицію Москви.
Спершу зухвала спроба окупувати Казахстан під прапором ОДКБ закінчилася фіаско. Після того, як Касим-Жомарт Токаєв розібрався, хто стоїть за заворушеннями, він одразу попросив "російських братів" на вихід.
У результаті Лавров скріпивши серце мусив визнати наступне: «Миротворчий досвід ОДКБ не будемо застосовуватися більше ніде». Відтак "ввічливі люди" не зазиватимуть Казахстан (за спиною якого стоять КНР і Туреччина – прим. ред.) до "Союзної держави", бо це безперспективно.
Однак поточний тиждень продовжив сипати скорботними розчаруваннями для цілої дипломатичної служби РФ. На всіх трьох зустрічах на тему російських гарантійних ультиматумів, як-то переговори зі США у Женеві, засідання Ради РФ-НАТО та контакти по лінії ОБСЄ, Кремлю жодним чином не вдалося продавити захмарні вимоги, як було з Адольфом Гітлером у Мюнхені 1938-го.
Від провалів своїх сатрапів Рябкова, Грушка, Лукашевича у командира Лаврова певно, що "накипіло" у душі, а тому він втратив контроль. Виступаючи на пресконференції за підсумками діяльності російської дипломатії, він кидав грім і блискавки, заявляючи, що "терпінню Росії настав кінець" та, що "Україні з Заходом слід начуватися".
«Якщо наші пропозиції будуть відкинуті, прийматимемо рішення з урахуванням всіх факторів. Ми вкотре наголошуємо на тому, що вступ України до НАТО – категорично не прийнятний для нас. Ми вимагаємо, щоби військова допомога країн-партнерів для України, за умови її перебування поза НАТО, була припинена, а участь західних інструкторів у допомозі українській армії розцінюємо як пряме зіткнення з нами», – верещав очільник МЗС РФ, який знову грає на темі шантажу вторгнення до України, продовжуючи креслити "червоні лінії".
Фактично, Лавров без жодних купюр сповіщає весь істеблішмент Заходу: Кремль дав команду своїх псам зі спецслужб готувати ґрунт для розгортання повномасштабних бойових дій на українській території за ситуацією схожою на Гляйвіц-Майніла. У кабінетах ГРУ і ФСБ опрацьовуються комбінації для сценаріїв організації внутрішнього саботажу та дестабілізації України, або варіанти дій під прикриттям чужого прапора, скажімо Білорусі чи так званих "ДНР", "ЛНР" і навіть "ПМР".
На полі української внутрішньої політики Кремлем можуть бути застосовані гібридні інструменти, а саме – підготовка до нового "Майдану" під різними приводами, зокрема залучивши до цього різношерстну опозицію, невдоволену діями Зе-влади. Водночас воротами вторгнення може служити Схід України, де командування ГРУ РФ здатне організувати "хімічну" або "геноцидну" провокацію (про що раніше попереджав путінський сатрап Сєргєй Шойгу – прим. ред.).
Окремо варто згадати про строки: на відміну від своїх кумирів – Сталіна, Алєксандра ІІІ, Івана IV Грозного, – особисто Путін полюбляє воювати з сусідами під час проведення спортивних олімпіад. Прикметно, що зимові ігри стартують цьогоріч 4 лютого; відтак українцям слід уже готуватися до можливого вторгнення ЗС РФ.
Не варто забувати, що з часу мюнхенської промови Путіна у 2007 році безперервно триває холодна гібридна війна, а її наслідки відчувають усі й всюди. Так, уночі 14 січня хакерські угруповання ГРУ РФ атакували мережеві ресурси українських центральних органів влади та сервіс "Дія", при цьому було залишено зловісне попередження "бійтеся і чекайте гіршого" одразу трьома мовами (українською, російською та польською – прим. ред.).
Вважаємо за потрібне пов'язати цей акт російської агресії з іншою січневою бойовою операцією Кремля з пошкодження норвезького підводного оптико-волоконного кабелю, що протягнутий до архіпелагу Свальбард у Північному Льодовитому океані. Вказаний дріт усталює безперебійне функціонування станції супутникового зв'язку "SvalSat", яка використовується для забезпечення широкосмугового інтернет-зв'язку в Арктичному регіоні.
Таким чином, Кремль, займаючися зловісною комбінаторикою з українського питання, дає зрозуміти, що готовий одночасно грати ще й проти Північної Європи. Власне, проти Швеції та Фінляндії, які також мають плани вступу до НАТО, але ще не прийшли до узгодженого суспільством і політиками рішення.
Своєю чергою, як раніше вже інформував "Останній Бастіон", чим швидше Україна стане членом Північноатлантичного альянсу, тим скоріше розвалиться РФ.