Деталі справи НАБУ проти топпосадовців Держфінмоніторингу Проніна та Корольчука.
Державна служба фінансового моніторингу України — головний орган країни, покликаний виявляти брудні гроші, боротися з відмиванням капіталів та блокувати тіньові потоки.
Проте гучне розслідування НАБУ довело: з початком 2025 року, коли відомство очолили екскерівник Полтавської ОВА Філіп Пронін та його незмінний перший заступник Богдан Корольчук (обидва на фото зверху), «фінансова розвідка» сама перетворилася на високотехнологічний конвертаційний центр, що обслуговував корупційні оборудки.
Елітна інфраструктура відмивання коштів, фіктивні IT-гіганти, мільйонні суми у сумках та прямий зв’язок із розкраданням оборонного бюджету — деталі цієї масштабної кримінальної справи оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк на основі офіційних ухвал Вищого антикорупційного суду.
Ця детективна історія розгорнулася 21 жовтня минулого року. Детективи НАБУ та прокурори САП прийшли з обшуками до одного з приміщень у Києві на вулиці Молдовській. Слідчі дії проводилися в рамках кримінального провадження щодо масштабного розкрадання бюджетних коштів, виділених на будівництво фортифікаційних споруд у Донецькій області.
У ході обшуку оперативники знайшли сумки, вміст яких шокував навіть досвідчених детективів. Поруч з особистими документами першого заступника голови Держфінмоніторингу Богдана Корольчука та його родини лежали:
Цих коштів та фірм, зрозуміло, не було в жодній офіційній декларації топпосадовця. Корольчук намагався виправдатися класичною фразою, що гроші йому нібито «дали просто потримати на зберіганні», але вилучені документи розкрили значно глибший синдикат.
Детективи виявили у сумках повні пакети документів на 11 українських юридичних осіб, 12 фізичних осіб-підприємців (ФОПів) та 7 іноземних компаній, зареєстрованих у класичних офшорних та європейських юрисдикціях — на Кіпрі, у Чехії (Прага), Угорщині та на Британських Віргінських Островах (BVI).
Аналіз банківських виписок, проведений НАБУ, встановив, що ця мережа безперервно діяла з 1 січня 2024 року до 21 січня 2026 року. Схема працювала за чітко налаштованим алгоритмом.
На рахунки підконтрольних технічних фірм надходили мільйонні суми від різних суб’єктів господарювання (включаючи підрядників, які розкрадали оборонний бюджет на фортифікаціях).
Офіційним призначенням платежів зазначалися фіктивні послуги: «надання послуг у сфері охорони», «консультації», «постачання товарів» та «розробка програмного забезпечення».
Для того щоб транзакції на сотні тисяч доларів за «розробку ПЗ» не викликали підозр у банківського комплаєнсу, організатори вдалися до цинічного трюку. Вони створили фірми-двійники, чиї назви копіювали світових IT-гігантів. Зокрема, у матеріалах справи фігурують ТОВ «Циклум Софтвер» та ТОВ «Люксофт Україна». Вони не мають жодного стосунку до справжніх брендів Ciklum чи Luxoft, а були створені виключно для маскування брудних грошей під легальний IT-експорт.
Після акумулювання на рахунках гривнева маса через валютні операції конвертувалася у долари та євро і виводилася за кордон на рахунки фірм-нерезидентів (shell companies), повністю обходячи жорсткі валютні обмеження Національного банку України.
Щоб зрозуміти, як виник цей тіньовий контур, варто повернутися до попереднього місця роботи нинішніх керівників Держфінмоніторингу. До призначення у київські кабінети фінансової розвідки на початку 2025 року Філіп Пронін очолював Полтавську ОВА, а Богдан Корольчук працював його першим заступником і підписував ключові фінансові документи.
НАБУ чітко простежило зв’язок між вилученим конвертаційним центром та полтавським періодом команди Проніна. Фірми, які заганяли мільйони на рахунки Корольчука, виявилися тими самими прокладками, що фігурували в розслідуванні щодо будівництва оборонних споруд.
Яскравим прикладом є закупівля загороджувальних бетонних пірамід («зубів дракона»):
У такий спосіб Полтавська ОВА лише на одному елементі фортифікацій переплатила з бюджету понад 22 мільйони гривень. Ще 21 мільйон гривень було списано на фіктивну доставку цих конструкцій: водії фірм-перевізників під час допитів НАБУ заявили, що ніколи не здійснювали цих рейсів і нічого про них не знають.
Схожа схема з три-п’ятикратним завищенням цін та приписуванням вигаданих обсягів працювала і на закупівлях лісоматеріалів для бліндажів, де сума фіктивних поставок склала 8 мільйонів гривень. Ці вкрадені на оборонних рубежах гроші згодом осідали у столичних сумках Корольчука.
Масштаб операцій, тривалість функціонування схеми (понад два роки) та залучення міжнародних офшорних юрисдикцій свідчать, що під дахом Держфінмоніторингу діяв не просто кабінетний схематоз, а потужний системний синдикат.
Ярослав Железняк наголошує на важливому політичному аспекті: керівники Держфінмоніторингу Пронін та Корольчук мають серйозну протекцію на найвищих щаблях влади. Голову Полтавської ОВА свого часу активно просував його одногрупник — профільний віцепрем’єр-міністр з питань відбудови, а загальний політичний дах системі забезпечувало безпосереднє керівництво Офісу Президента під наглядом Єрмака.
Тому питання, чи могли два чиновники самостійно, без погодження з вищими кураторами, організувати міжнародний офшорний ланцюг для виведення капіталів із країни, що воює, в обхід обмежень НБУ, залишається риторичним.
Замість боротьби з відмиванням коштів топпосадовці Держфінмоніторингу побудували ідеальне укриття для легалізації брудного кешу прямо всередині державної системи контролю. НАБУ наразі володіє повним масивом платіжних документів, печаток та транзакційних виписок. Тож затримання та арешт майна — це лише перший етап.
Попереду на українське суспільство чекає серйозне випробування: чи наважиться антикорупційна система довести справу «вічних керівників» до реальних тюремних вироків, чи справу спробують зам’яти через високі кабінетні зв’язки.