У статті «Полтавщини Спорт» «КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ В КАРАТЕ: ПОЛТАВСЬКИЙ ТРЕНЕР НЕ ЗНАЙШОВ ПОРОЗУМІННЯ З УКРАЇНСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ» звинувачується УФКК і подається неправдива інформацію щодо змісту телефонного дзвінка Президента УФКК Олександра Гончаренка до редакції «Полтавщина Спорт». У розмові Гончаренко просив журналіста виправити деякі неточності щодо подачі матеріалу: роз’єднати анонс змагань ГО «Полтавська обласна федерація шинкіокушинкай карате» та звіт про досягнення каратистів Полтавщини з Лохвицької ДЮСШ на нещодавньому чемпіонаті України наприкінці анонсу.
Таке прохання висловлювалося тому, що члени збірної Полтавської області, які виграли нагороди на чемпіонаті України та путівки на чемпіонат Європи, є офіційними представниками Національної федерації з кіокушинкай карате. Анонсовані ж змагання проводитиме ГО «Полтавська обласна федерація шинкіокушинкай карате» Дмитра Боклащука, керівники та члени якої не є членами Української федерації кіокушинкай карате, представником цього виду спорту в державі.
Всеукраїнська громадська організація «Українська федерація кіокушинкай карате» (УФКК) була зареєстрована у 1997 році, має статус Національної федерації та договір з Міністерством молоді та спорту України щодо надання повноважень від держави на розвиток та популяризацію виду спорту «кіокушинкай карате» в Україні, серед яких одержання державної підтримки для розвитку відповідного виду спорту, проведення офіційних спортивних змагань з відповідного виду спорту, присвоєння в установленому порядку спортивних звань та розрядів, суддівських кваліфікаційних категорій з відповідного виду спорту.
Також УФКК є офіційним членом та представником в Україні Всесвітньої організації карате, тобто WKO (World Karate Organization) та Європейської організації карате – ЕКО.
Згідно з «Законом України про фізичну культуру і спорт», в Україні можна проводити змагання тільки з видів спорту, визнаних «Законом». У 2010 році в Україні налічувалися понад 25 визнаних версій карате. Потім з них були визнані державою біля 15 видів спорту. У лютому 2015 року Міністерство молоді та спорту України залишило офіційну співпрацю тільки з декількома видами спорту карате, міжнародні організації яких є членами Всесвітньої антидопінгової агенції. Це стосується всіх неолімпійських видів спорту. Проте було прийняти рішення повернути до державного календаря види спорту, національні федерації яких уклали угоди зі силовими міністерствами та відомствами України щодо співпраці на час АТО. Відповідно тільки ці федерації мають право проводити чемпіонати України, формувати офіційні команди на міжнародні змагання. Члени цих федерацій мають право отримувати фінансування на НТЗ та змаганнях, спортивні звання та премії за призові місця на офіційних міжнародних змаганнях.
Деякі спортсмени та тренери, які опинилися в числі тих, кого Міністерство молоді та спорту не визнало, шукають способи, як виступати на в всеукраїнських та міжнародних змаганнях під лавами офіційних структур.
У такій ситуації, можливо, опинився й Дмитро Боклащук. Він залишив організацію, членом якої був раніше та в червні 2015 року зареєстрував ГО «Полтавська федерація шинкіокушикай та кіокушинкай карате», яка не має жодного стосунку до УФКК і не визнається нею. Боклащук не мав права використовувати у назві очолюваною їм організації назву виду спорту «кіокушинкай» оскільки слово «кіокушинкай» є зареєстрованим знаком для товарів і послуг «Української Федерації Кіокушинкай Карате» згідно зі Свідоцтвом Державної служби інтелектуальної власності України №175457. Право на використання назви «кіокушинкай» належить винятково УФКК. Дмитро Боклащук не є членом УФКК і жодним чином ні він, ні члени його ГО з УФКК не пов'язані.
У статті кореспондента наводиться копія Свідоцтва про реєстрацію та витяг із Статуту ГО Боклащука. Уважно прочитавши ці документи стає зрозумілим, що за Свідоцтвом та Статутом ГО, її члени розвивають вид спорту «Карате», а не «Кіокушинкай карате».
Наразі в Україні не існує виду спорту «Карате» (дослівно), як визнаного виду спорту державою. Проте у Статуті вказано, що ГО проводить тренування, спортивні змагання з боротьби Кіокушинкай Карате. При цьому вид спорту «кіокушинкай карате» не є різновидом боротьби. Всі ці розбіжності в статутній діяльності є цілковитою нісенітницею.
У січні 2016 року Боклащук надав до Управління молоді і спорту Полтавській ОДА пакет документів його ГО на укладання угоди про співпрацю, надання повноважень щодо розвитку виду спорту саме «кіокушинкай карате» в Полтавській області та фінансування з боку держави. Такі угоди державні органи укладають тільки з одним представництвом виду спорту в певному регіоні.
У 2015 році Полтавська область, спортсменів якої готував тренер Володимир Прядка, вперше за час існування УФКК посіла 1 місце в групі та загальне 2 місце у загальному рейтингу змагання. Володимир Прядка посів перші місця у номінаціях УФКК у 2015 р.: «Кращий тренер року», «Кращий тренер серед дорослих», «Кращий тренер серед молоді», «Кращий тренер серед юніорів» і «Кращий тренер серед юнаків». Нікому в УФКК ще не вдавалось отримати стільки нагород за один рік! У 2015 році лохвицькі спортсмени посіли призові місця на чемпіонаті Європи серед молоді та юніорів. Анатолій Журавель - вихованець тренера Володимира Прядки показав найкращий результат серед українських спортсменів на чемпіонаті світу в Токіо. В цьому абсолютному чемпіонаті світу (змагання без врахування ваги спортсменів) брали участь біля 150 учасників з 82 країн світу. Анатолій переміг за вихід у фінальну частину змагань чемпіона Японії в середній вазі та увійшов до списку 32 найсильніших кіокушинкай каратистів на планеті.
З огляду на це та лист президента УФФК Олександра Гончаренка, Управління молоді та спорту Полтавської ОДА відхрестилося від ГО «Полтавська федерація шинкіокушикай та кіокушинкай карате». Рішення аргументоване хоча б тому, що Боклащукове ГО офіційно не визнане УФКК. Проте Дмитро Боклащук назвав у своєму інтерв’ю офіційний лист УФКК не інакше як «кляузою»:
-Змагання, які відбулися 5 березня були внутрішнім турніром. Це не був чемпіонат області чи щось подібне, — пояснює Дмитро. — Я мав повне право проводити цей турнір. Що стосується товарного знаку, то у шинкіокушинкай і кіокушинкай вони різні і про якесь авторське право тут говорити не доводиться.
З цих слів зрозуміло, що Дмитро Боклащук не розуміє різницю між авторським правом та зареєстрованим знаком для товарів та послуг. Тренер та керівник ГО прикривається «внутрішнім турніром». Зауважимо, що всі змагання в Україні проводяться тільки згідно до чинних в державі правил змагань, які затверджені центральним органом виконавчої влади з питань фізичної культури та спорту.
За якими ж правилами проводились змагання «внутрішнього турніру»? Надаємо оригінал Положення, який Боклащук запропонував викласти на «кіокушинпорталі» (http://www.kyokushinkarate.com.ua)
Переглянути повний текст положення можна за посиланням http://www.ex.ua/938281714692
Згідно до Положення про змагання, які мусили проводитися за чинними в Україні правилами УФКК, ці правила на «внутрішньому турнірі» були порушенні: невірні вагові категорії, таймінг поєдинків та різниця у вазі для перемоги при нічийному результаті продовження двобою. Згідно до затвердженого Боклащуком Положення навіть відсутня відповідність й правилам міжнародної організації.
Окрім того, ані керівник ГО Боклащук, ані члени керівного органу ГО, ані члени ГО не є членами УФКК, тобто не мають жодного відношення до виду спорту «кіокушинкай карате».
Після того, як це Положення було зняте с сайту, Дмитро Боклащук вирішив проводити змагання з шинкіокушинкай карате. Одне зауваження: змагання в Україні мають проводитись тільки з визнаних видів спорту та затверджених правил змагань. Ось чому попередньо він намагався використати правила УФКК та проводити змагання саме з «кіокушинкай карате».
Цитата Дмитра Боклащука зі статті на «Полтавщина Спорт»:
- До того ж, якби я назвав турнір, приміром, «чемпіонатом з кіокушинкай карате», то звісно у УФКК був би привід звернутися до суду, але ж він зветься Відкритий Кубок ГО «Полтавська федерація шинкіокушикай та кіокушинкай карате (WKO)», тобто жодного приводу для позову немає.
На це в УФКК нам надали відповідь, що ніхто з їхніх керівників чи представників не намагався позиватись, як ніхто й не забороняв проводити ці змагання. Навпаки, що більше змагань та спортивних заходів, то краще для дітей, які займаються спортом. Єдине уточнення, яке висунуло УФКК – будь-які спортивні заходи мають відбуватись згідно до чинного законодавства.
На запитання про те, чи вплинуть подібні непорозуміння на звичайних спортсменів, Дмитро Боклащук відповів:
- Каратисти можуть тренуватися і брати участь у змаганнях, але не можуть здобути спортивні звання «КМС», «МС» тощо. Також вони не зможуть брати участь у змаганнях де регламентом передбачені лише учасники, що є членами УФКК. Ну і звісно тут виникають проблеми з договорами і фінансовою підтримкою від держави.
- Через цей лист я не зміг підписати договір з обласним спортуправлінням. Я не можу назвати його інакше як кляузою. Тут має місце конфлікт інтересів Бранч-Чіфа Гончаренко і Бранч-Чіфа Лященка – робить висновок Боклащук.
Як повідомив Президент УФКК Олександр Гончаренко, не існує ні якого особистого конфлікту між Президентом національної федерації та віце-президентом УФКК шиханом Віктором Лященком Проте існують приватні стосунки між останнім та Боклащуком. Шихан Віктор Лященко є керівником однієї з 7 філій WKO в Україні. Ці філії (бренчі) впроваджують свою діяльність незалежно від національних федерацій країн. Кожен керівник (бренч чіф) є відповідальним за розвиток у клубах, які з ним співпрацюють. Наприклад, Бренч чіф Лященко проводить навчання членів ГО Боклащука, атестування їх на ступені. Дмитрові Боклащуку він присвоїв 2-й дан. Він має на це законне право. Це є приватні стосунки, проте вони жодним чином не замінюють членство у Національній федерації та співпрацю з нею, відповідно не надають право на представництво виду спорту в державі.
Кореспондент «Полтавщини Спорт» пише: «інша сторона суперечки говорить про те, що полтавська ГО Дмитра Боклащука діє неправильно, адже по суті є приватною структурою, яка не маж жодного відношення до національної федерації і, начебто, не може підписувати договори з про співпрацю з органами влади, себто з спортуправлінням Полтавської ОДА».
Ця інформація щодо позиції УФКК також не відповідає дійсності, оскільки громадська організація не може бути приватною структурою. ГО Боклащука може існувати, проте не має права використовувати слово «кіокушинкай», доки він особисто та члени його ГО не вирішать питання членства в національній федерації.
Згаданий у Положенні про змагання віце-призедент УФКК шихан Віктор Лященко не був головним суддею на турнірі в Полтаві, як пише кореспондент, проте виходячи з Положення займав посаду «верховного спостерігача». Головним суддею ж був саме Боклащук, який, як вказано в Положенні, є володарем міжнародної категорії. В УФКК нам зазначили, що Боклащук не має жодної офіційної суддівської категорії а ні з кіокушинкай карате, а ні з шинкіокушинкай карате.
Як стало відомо, після змагань у Полтаві, Боклащук намагався вдруге надати до Управляння документи для укладення договору на представництво виду спорту «кіокушинкай карате» в Полтавській області. Навіть не намагаючись урегулювати членство в УФКК! Складається вражання, що тренером та керівником ГО Боклащуком рухає бажання мати державне визнання, титул «керівника кіокушинкай карате Полтавщини», представляти на чемпіонатах України збірну команду області, яка складається із згаданих чемпіонів та призерів з Лохвиці. І, насамперед, отримати державне фінансування, без жодного на це юридичного права.
Після врахування думки не тільки Дмитра Боклащука, а й членів УФФК, зокрема її Президента Олександра Гончаренка, стає зрозумілим, що ніякого «конфлікту інтересів» між УФКК та Дмитром Боклащуком чи жодним іншим тренером немає. Автором статті на інтернет-ресурсі «Полтавщина Спорт» припущено низку навмисних неточностей, завданням яких було дискредитувати УФКК та президента національної організації особисто. Стає зрозумілим, що замовником статті на «Полтавщині Спорт» є Дмитро Боклащук. Як і стає зрозумілим, чому.
Шкода, що фінансові інтереси окремих індивідів стають на заваді розвитку спортивної галузі Полтавщини й України. Прикро, що спортивний журналіст, який написав статтю у «Полтавщина Спорт», не знає Закону України «Про фізичну культуру та спорт» та називає його положення «українськими адміністративними формальностями». Він керувався псевдоконфліктом, оскільки такий матеріал із гарно підібраним заголовком був неабияким піаром його сайту.