Сьогодні у Харківському апеляційному адміністративному суді була розглянута апеляція голови Полтавської облради Олександра Біленького на рішення суду І інстанції щодо проведення повторного конкурсу на вакантну посаду керівника обласного комунального підприємства «Полтававодоканал». Вчергове переконався, що байки про знищення хабарництва в судовій системі шляхом збільшення заробітної плати суддям – міф, створений скоріше для узаконення їхніх захмарних статків, які в сотні разів перевищують зарплатню. «Колядники» в судах продовжують, як і раніше, перетворювати суди в судилища.
Інакше неможливо пояснити рішення Харківського апеляційного адміністративного суду, яким він (ніби під замовлення) задовольнив апеляцію голови Полтавської облради Олександра Біленького у повному обсязі.
Таким чином Харківський апеляційний адміністративний суд:
1. Скасував рішення суду першої інстанції;
2. Визнав, що ніхто з територіальної громади не може оскаржувати рішення голови облради, окрім нього самого(!);
3. Визнав, що голова облради може на власний розсуд призначати на посади керівників, ігноруючи «положення про конкурс», яке затвердили депутати на сесії облради;
4. Поставив «договорняки» між головами облради та облдержадміністрації вище «положення про конкурс» і підтвердив законність обходу конкурсу через «подання» голови ОДА!;
5. Визнав, що конкурсанти, у яких украли можливість перемоги у повторному конкурсі, не понесли ніяких негативних наслідків від цих дій!
Отже, підсумовуючи результат цього судилища, можна зробити висновки, що в тісній «співпраці» Полтавської облради з славнозвісними Харківськими судами, об депутатів Полтавської облради знову витерли ноги, вчергове проігнорувавши прийняті ними нормативи, продемонструвавши повне ігнорування їх і довівши, що і надалі будуть приймати рішення виключно на власний розсуд.
До такої ситуації в багато чому призвела поведінка і самих депутатів, які прикидалися сліпими, коли керівники облради чинили безчинства. І прикидалися глухими, коли громадськість наголошувала на цьому.
Що далі? Знову «голову в пісок»?
Далі буде.
Олександр Лещенко