Концерти на тлі руїн: як Україна звикає до війни.
«Справа навіть не в тому, що цей чувак, який так феєрично стогне на сцені, повинен сидіти зараз в окопі, бо сам свідомо призвався до ЗСУ. І навіть не в тому, хто дозволив таке скупчення народу в Києві. Ви уявляєте, що буде, якщо туди прилетить балістика? Просто уявіть, що оголосять тривогу і десь почне тріщати дрон — як ця юрба почне давити одне одного в пошуках укриття. Але то таке — природний відбір ніхто не скасовував.
Справа в тому, що ще позавчора був траур, була справжня м'ясорубка в Києві, людей по шматках витягали з-під завалів, і ми можемо тільки уявити різницю між офіційною та неофіційною статистикою жертв. Але вже наступного дня люди спокійно йдуть на концерт, їм весело, їм класно. Я ні в якому разі нікого не звинувачую, я просто хочу звернути вашу увагу на страшну річ — ми звикли до цього кривого трешу навколо. Покалічені долі людей стали нормою. Ми ніби все життя жили так — у війні. Вже ніхто й не уявляє, як це — жити в мирі, коли ти сам вирішуєш, як тобі жити.
Ще вчора ті самі люди стогнали в мережі від новини про народжену дитину, якій вибухом відірвало кінцівку, а вже наступного дня спокійно йдуть на концерт і самі згодні стати мішенню. Як там та дитина — вже нікому не цікаво. Якось нам ніколи, у нас концерт.
Я давно вже пишу: головна проблема — це деградація суспільства. Тут можна творити будь-яку дичину. Я думаю, що навіть спалення дітей на згарищах не викликало б у цьому суспільстві якихось емоцій. Ну спалили й спалили, з ким не буває.
Я не знаю, де та межа, коли перестали бути людьми, для яких мораль, честь і гідність — не пустий звук, де репутація дійсно важлива. Ну вдумайтесь: людина, яка називає себе патріотом, яка так весело співала в броніку «Червону калину», просто вирішила: «Та ну його нахуй, не хочу», бо зрозуміла, що воювати — це не красиві ролики, а багно і кров, і вирішила просто з'єбатися. Краще давати концерти.
Це просто відвертий цинізм і лицемірство. І люди це бачать, знають — і не бачать нічого страшного в тому, щоб ходити на концерти до цього аморального мутанта, платити за це чималі кошти, слухати, танцювати, підспівувати. Де ваша гідність, блядь? Гідність просто деградувала. Люди придумали собі іншу мораль, де аморальність — це норма.
Тому, коли в мене питають, який вихід, я пишу і кажу: його немає. Ми деградуємо до стадного стану, і питання нашого вимирання — лише питання часу. На жаль».
…Підписуюсь під кожним словом автора, бо все це — страшна правда існування України.
Суспільство вже настільки адаптувалося до крові, брехні, лицемірства і смерті навколо, що для нього це просто фон… Сьогодні витягують дітей по шматках з-під завалів, а завтра ті самі люди йдуть жерти шоу, танцювати і слухати чергового морального мутанта. Хліба та видовищ!
І найстрашніше — вони навіть не розуміють, що з ними вже щось не так…
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»