Фінський ключ до Трампа: роль Александра Стубба у підтримці України.
Президент Фінляндії Александр Стубб – нове обличчя світової політики. Сьогодні з лідера невеликої європейської країни він перетворився на одного з провідних світових гравців, до думки яких готовий дослухатися президент США Дональд Трамп.
Далекі від світової політики могли здивуватися, що на надзвичайно важливі перемовини щодо миру та долі всього континенту у Вашингтоні, де були тільки європейські важковаговики і не було навіть президента Польщі, запросили саме очільника Фінляндії.
BBC News Україна пояснює, на що сьогодні може впливати Александр Стубб під час таких переговорів та завдяки чому він завоював прихильність Дональда Трампа.
Ще у далекому 1995-му він починав як радник міністерства закордонних справ Фінляндії, а вже у наступні три десятиліття був і членом Європарламенту, і радником президента Єврокомісії, і головою ОБСЄ, і керівником фінського МЗС, і очільником фінського уряду.
Останні півтора року Стубб – президент Фінляндії та європейський лідер, який, схоже, зміг знайти правильний ключ до непростого серця глави США Дональда Трампа.
«Ви зробили велику роботу, і ми хотіли бачити вас тут, тому що ви – той, кого ми всі поважаємо», – такими словами американський президент вітав Стубба на зустрічі з Зеленським та лідерами європейських країн, ЄС і НАТО у Білому домі 18 серпня.
Стуббу 57 років. Він народився у Гельсінкі та виріс у білінгвальній родині: із матір’ю та братом спілкувався фінською, а з батьком – шведською.
Сьогодні Стубб також говорить англійською, французькою та німецькою мовами. Це – результат його багаторічного навчання за кордоном. Зокрема, він закінчив Mainland High School у Дейтона-Біч (Флорида, США), Furman University у Грінвіллі (Південна Кароліна, США), Sorbonne Université у Парижі (Франція), College of Europe у Брюгге (Бельгія), London School of Economics у Лондоні (Велика Британія).
Змалку Стубб грав у хокей, адже його батько працював у цій сфері. Однак у 12 років хокею на зміну прийшов гольф: майбутній президент Фінляндії захопився цим спортом настільки, що хотів пов’язати з ним своє життя.
Гра в гольф вдавалася Стуббу дуже добре, він навіть виступав у складі національної збірної та демонстрував чудові результати. За це отримав спортивну стипендію для вступу до Furman University.
Сьогодні гольф став для нього тим самим ключем, який допоміг наблизитися до головного світового лідера ще й у такий непростий момент, коли Європа намагається донести президентові США важливість підтримки України у війні, яку розв’язала росія.
«Мені пощастило, бо рідко коли президент маленької країни може провести близько семи годин у присутності президента великої країни… Я можу говорити Трампу про те, що думають європейці або що думає Зеленський, а потім можу розповідати європейським колегам, що думає Трамп», – так описав користь від такого нетрадиційного дипломатичного спілкування Стубб та додав, що у взаємному впливі й полягає робота президентів.
Водночас лідер Фінляндії дуже стриманий, коли його запитують про деталі розмов із Трампом під час гри.
«Те, що було на полі для гольфу, лишається на полі для гольфу», – жартує Стубб, хоча й не приховує, що у неформальному спілкуванні з американським президентом насамперед говорив про дві теми: стосунки Фінляндії та США і російську військову агресію проти України.
«Трамп мене запитав: “Чи можу я довіряти путіну?”, і я відповів: “Ні, не можете”».
Александр Стубб – один із тих європейських лідерів, який послідовно засуджує агресію росії проти України, зокрема через те, що у минулому Фінляндія мала схожий досвід втрати частини території через агресію СРСР.
Сьогодні він – не просто президент однієї з держав-союзниць України, а й один із тих лідерів, який на рівні з очільником Франції Макроном, прем’єр-міністеркою Італії Мелоні, канцлером Німеччини Мерцом, президенткою Єврокомісії фон дер Ляєн, прем’єром Британії Стармером та генсеком НАТО Рютте намагається вплинути на рішення Трампа щодо підтримки України у війні.
Окрім дипломатичної підтримки на міжнародній арені, Фінляндія також надала Україні за останні три роки понад 2,7 млрд євро військової допомоги, майже 90 млн євро фінансової підтримки та близько 816 млн євро гуманітарної допомоги.
«Якщо ми хочемо завершити цю війну, ми маємо робити дві речі: з одного боку – продовжувати мілітаризацію України, з іншого – продовжувати тиснути на росію», – запевняє фінський лідер.
Коли йдеться про досвід Фінляндії у протистоянні з СРСР та те, як вона зберегла свою незалежність, то мають на увазі феномен так званої «фінляндизації».
Нагадаємо: наприкінці 1939 року СРСР напав на Фінляндію. Після багатомісячної «зимової війни» фіни змушені були піти на значні поступки та віддати москві частину своєї території.
Після нападу Німеччини на СРСР Фінляндія повернула свої території та навіть зайняла Петрозаводськ у Карелії. У 1944 році СРСР знову відвоював ці землі, а Фінляндія була змушена погодитися на складний мирний договір: хоча вона зберегла незалежність, проте втратила не лише території, а й значну частину суверенітету.
Фінляндія погодилася на нейтралітет, а СРСР отримав значний вплив на зовнішню та внутрішню політику країни й утримував його протягом десятиліть. Самі фіни називали такий нейтралітет васальним.
Про вступ до НАТО тоді не йшлося, але країна отримала змогу розвивати свою ринкову економіку.