Пушкарівські ставки роками знищують стоки, бездарність і корупція влади.
Вода смердить, риба гине, один зі ставків міліє. Це один із найболючіших ударів по екосистемі Полтави, і наносять його не тільки промислові підприємства, а й ті, хто мав би захищати містян від цього свавілля. Зокрема, суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сергій Бойко, який, за свідченнями мешканців Дейкалівської вулиці, зливає власні нечистоти у каналізаційні мережі, які прямують у ставки, але про це трохи згодом.
Отже, одна з найвизначніших природніх пам’яток Полтави перетворена у систему гнійних ям. І це відбувається не в якомусь забутому кар’єрі, а між житловими мікрорайонами, на очах у мешканців, депутатів, комунальників і правоохоронців. Найзручніша відповідь чиновника тут давно готова: «Треба встановити, звідки воно тече».
Як відомо, головне у розслідування – не вийти на самих себе. Тому встановлюють роками. У серпні 2024-го Держекоінспекція виявила в струмку, що живить ставки, перевищення амонійного азоту в 15 разів, у самому ставку – вдвічі. Обласна комісія тоді доручила місту інвентаризувати зливові труби й знайти незаконні врізки. У квітні 2026-го нові аналізи води в районі Пушкарівської балки та на Яківчанській знову показали перевищення, зокрема за амонійним азотом, фосфатами й нафтопродуктами. То де карта врізок за результатами доручення дворічної давнини? Де план реагування? Де хоч щось?
Зливові колектори після ліквідації місцевого комунального підприємства (КП «ПМШЕД») не мають єдиного балансоутримувача, а у міськради навіть відсутня карта зливових систем. Дійсно, а навіщо?
Ще у 2024 році «Полтававодоканал» повідомляв про скиди невідомого походження у зливовий колектор з боку промислових підприємств та окремих господарств. Депутати публічно називали серед можливих джерел завод Kernel. Компанія заперечила причетність і заявила, що виявлена врізка розташована за межами її території. На «розслідування» і закінчилось: «Це ви!». «Ні, це не ми, це хтось!». «А, зрозуміло, дякуємо!». Я не чув про якійсь перевірки/інспекції або інші реальні дії чиновників після заяви водоканалу. Ніхто і не думав нічого перевіряти – ані підприємства, ані автомийки, ані забудовників й міські мережі.
І дуже зручно, коли у історії немає якогось одного винуватця.
У березні 2025 року сам водоканал повідомив про аварію на своєму колекторі на вулиці Джохара Дудаєва, через яку нечистоти потрапили до ставків. А зараз третій ставок втрачає воду ще й через пошкоджений водоскид. На засіданні міської комісії 22 вересня окремо обговорювали можливий вплив будівельних робіт на греблі для майбутнього житла переселенців; підрядником цих робіт названо «Полтавабудкомплекс». Чи пошкодили вони споруду, має встановити технічна перевірка. Поки що місто пояснює затримку ремонту тим, що споруда не перебуває ні в кого на балансі. Вода тим часом іде.
Я поговорив із місцевими мешканцями й почув ще одну прекрасну історію, яка насправді має стати предметом кримінального розслідування ДБР. Місцеві розповідають напрочуд цікаві речі про Сергія Сергійовича Бойка, суддю Полтавського окружного адміністративного суду, який має два будинки на вулиці Дейкалівський, причому задекларований тільки один. За словами людей, відчув себе чи то місцевим комунальним хрещеним батьком, чи то каналізаційним царем, і під’єднав каналізацію від своїх домівок до зливової мережі, звідки вони потрапляють до каскаду. А після цього почав примушували сусідів підключатися до цієї труби й платити за користування нею; розповідають про погрози, залякування та цькування – як суддею особисто, так і «титушками» від нього.
Суддівське лайно труїть полтавчан і це вже не метафора, а предмет перевірки ДБР і міськради.
Дуже просто: показати громаді схему мережі судді, встановити, куди веде кожна труба від будинків Бойка, перевірити документи на підключення, відібрати проби й опитати сусідів щодо погроз та платежів.
Пане Бойко, пропоную вам публічно дати відповідь «Останньому Бастіону»: чи пов’язане ваше домоволодіння з цією каналізаційною мережею, на якій підставі та куди ви зливаєте відходи вашої життєдіяльності, скільки щомісячно платите за водопостачання та водовідведення?
Нагадаю вам те, що ви і самі добре знаєте: побутовій каналізації в дощовій системі взагалі не місце – чинні правила прямо забороняють такий скид.
До пана Бойка і його доброчесності (як би смішно не звучало це слово поруч із цим прізвищем) є велика кількість запитань й поза цією історією, які обов’язково будуть поставлені у майбутніх публікаціях.
До міської влади запитання ще простіші.
У березні депутати проголосували за робочу групу щодо забруднених водойм. Де її висновки? Де інвентаризація, якої вимагали ще в серпні 2024-го? Де перелік перевірених врізок і рішень щодо кожної з них? Катерина Ямщикова очолює Полтаву вже понад три роки. Ставки досі забруднюють стоками, а аварійний водоскид так і не має відповідального. Тепер від Ямщикової знову чекають звернення до прокуратури та екоінспекції. Пані Ямщикова, вас обрали керувати містом чи пересилати скарги?
Окреме питання до обласного прокурора, який теж любить зливати, тільки не каналізаційні відходи, а важливі для громади справи. Наприкінці 2024 року Євген Гладій повідомив про 1,5 мільйона гривень збитків від загибелі риби. Тільки від риби, підкреслюю. А потім це провадження закрили «через відсутність складу кримінального правопорушення». Буває ж таке. Пане Гладій, озвучте ціну питання, коли закривають справу, де сам обласний прокурор каже про 1,5 млн встановлених збитків? У березні 2026-го відкрили нове провадження. Гадаю, його чекає рівно така ж доля, мабуть, обласна прокуратура вже прикинула кошторис.
Полтаві не потрібна ще одна урочиста комісія біля смердючої води. Їй потрібні встановлені труби, власники, результати проб і рішення, після яких стоки перестануть потрапляти у ставки. А якщо роками ніхто не може або не хоче довести цю роботу до кінця, час перевіряти й можливе корупційне прикриття – Гладія, Ямщикову, суддю Бойко. Саме для цього полтавці обирали міську владу і саме для цього існують національні правоохоронні органи.