Коли чужі ритуали стають нормою: хто тихо перепрошив українську політику?
Найбільш тонко, легкими дотиками, політику «розділяй і володарюй» матеріалізують у реальності всілякі «пупараси» (перепрошую за термінологію Пєлєвіна).
Більше того, ці майстри хуцпи філігранно володіють мистецтвом «запуску» потрібних мислеформ через «вікна Овертона». Інакше кажучи — вмінням протягувати верблюда через вушко голки.
Це лише тупий порохобот примітивно мастурбує на війну, не відчуваючи причинно-наслідкового зв’язку між черговими полеглими та пафосним лицемірством його роботодавця. Всілякі «портнікови» працюють значно витонченіше: химеру війни вони плекають шляхом апеляції до національних почуттів тубільного населення, на якому завжди паразитують, мімікруючи під усіляких експертів, патріотів і чесних журналістів.
Біда в тому, що на таких «правдоборців» клюють як лицеміри (адже зручно прикрити свої меркантильні інтереси фіговим листочком ментальних випорожнень розпіареного дегенерата), так і цілком адекватні люди, яким і на думку не спаде, що твориться в темних нетрях дегенеративної істоти, в якої часто й людського нічого вже не залишилося, крім оболонки…
А тим часом символи стають дедалі одвертішими, а знаки — дедалі тривожнішими…
У нашій Верховній Раді чужинці святкують свої свята зі своєю символікою. З її трибуни переможно лунає шофар — символ перемоги над покореними народами. На двері українського парламенту прикріпив мезузу — символ юдейського дому — президент Євразійського єврейського конгресу, ізраїльсько-російський мільярдер. Благодатний вогонь новостворена ПЦУ прийняла з рук віп-прихожанина Дніпровської Менори, який разом з експрезидентом привіз в Україну Томос. Новоприйнятий президент веде релігійно-політичний діалог із представниками секти, чия священна книга визнає наявність божественної душі лише в одного етносу…
І що найхарактерніше — про це, не лаючись, мовчить переважна більшість наших так званих патріотів і націоналістів. І 100% мовчать політики, «отці церкви» та моральні авторитети. Я не кажу про те, щоби щось засуджувати. Ні. Але раби вже не насмілюються навіть запитати! Не те що запитати — вони просто не наважуються це помічати…
Ну що ж, мабуть, і я замовкатиму — сил метати бісер уже майже не залишилося, а свині стають дедалі агресивнішими…
Тому най ся діє воля Божа, бо так, кожний народ заслуговує своєї влади. І вона вся від Б_га. Себто від Мамони. Тільки не зрозуміло, за які гріхи.
Мабуть, за тупість…
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»