У Бобринецькій центральній районній лікарні колишньому засудженому відмовили у лікуванні туберкульозу та під загрозою тюрми змусили терміново їхати до міста «лікуватися за гроші».
В Україні лікування туберкульозу у тубдиспансерах є безкоштовним для кожного, але не всім лікарі дають таке право. Артур Буглаков став заручником саме такої ситуації, коли лікарська безвідповідальность та байдужість змусила його тікати із рідного міста.
Туберкульоз у хлопця виявили ще у Бобринцях, Кіровоградської області. А лікували уже під час відбування стоку покарання у Кременчуцькій виправній колонії № 69 чотири роки. Після звільнення він сам звернувся до тубдиспансеру Бобринської ЦРЛ щодо продовження лікування. Для підтвердження діагнозу пройшов необхідні обстеження. До речі, у лікарні не знайшлося навіть диску для запису файлів, тому Артур змушений був купити за власний кошт.
Після підтвердження діагнозу лікарі поставили хворого перед фактом, що через 3 дні він має бути у обласному протитуберкульозному диспансері у Кіровограді. Також його попередили, що у місті всі аналізи і рентгени - платні. Сума за «послуги» – близько 500 гривень.
Хворий не мав грошей на проїзд та обстеження, адже тільки вийшов на волю. Він просив у лікарів хоча б місяць, щоб заробити потрібні кошти. Йому почали погрожувати: якщо він не поїде за 3 дні – буде продовжувати лікування у тюрмі. Лікарі пообіцяли звернутися до міліції, щоб його знову закрили за гратами – за начеб-то відмову у лікуванні.
Артур вирішив втекти до Полтави, де були хоча б якісь друзі. Увесь цей час хворий не отримував лікування та перебував у прямому спілкуванні із різними людьми, наражаючи їх на небезпеку зараження.
Соцпрацівники займались опікою хворого, коли він відбував покарання. Потім зустріли та направили до Бобринців – оскільки він там проживав. Аби людина не відривалась від лікування та не почала хворіти на мультирезистентну форму туберкульозу, медики повинні були прийняти пацієнта на подальше лікування. І в жодному разі не дезорінтувати та не залишати сам на сам із проблемою.
Куди ж іти хворому, якому відмовили, а грошей поїхати кудись у нього немає? Особливо, якщо це людина із незахищеної верстви населення – звільнений із місць позбавлення волі. Відповідь проста - у маси. Заражати інших. Статистика сумна: через байдужість та непрофесіоналізм медиків один хворий може інфікувати 10 чоловік.
Зараз Артур Буглаков знаходиться у місті Полтава. Він усвідомлено та відповідально –звернувся до благодійної організації «Світло надії». Хлопець три тижні уже під соціальним супроводом організації та отримує необхідне лікування у Полтавському тубдиспансері.
БО «Світло надії» активно займається перевіркою неправомірних дій із боку лікувального закладу. У організації впевнені, що притягнення до відповідальності є обов’язковим заходом у боротьбі із епідемією туберкульозу та порушенням прав звільнених із місць позбавлення волі медичними закладами.