Як програма паливного кешбеку приховує ріст податкових надходжень та не зупиняє інфляцію.
Європейські країни на тлі зростання цін на пальне дотримуються перевіреного анкризового шляху — втручаються в ринок, встановлюють цінові обмеження, знижують податки та посилюють антимонопольний нагляд. Німеччина розглядає вимогу до нафтових компаній обґрунтовувати будь-яке підвищення цін і обмежувати їхню частоту. Польща зменшує ПДВ з 23% до 8% і мінімізує акцизи до рівня ЄС, одночасно вводячи щоденний моніторинг максимальної роздрібної ціни. Хорватія та Угорщина вже запровадили прямі цінові стелі — близько 1,5 євро за літр. Це суворі, але прозорі заходи: держава бере відповідальність за ринок і прагне стабілізувати ціни для споживачів.
Україна пішла іншим шляхом. Замість регулювання цін чи податкового впливу на ринок запущена програма «кешбек на пальне» — повернення 5–15% від вартості пального з стелею в 1000 гривень щомісячно. Програма обходиться бюджету приблизно в 20 млн гривень на день і по суті є прямою виплатою грошей споживачам. Базова ціна пального при цьому залишається нерегульованою і визначається ринком.
Основна причина такого підходу — не економічна, а політична та фінансова. Зниження податків на пальне призведе до прямих збитків бюджету. Сьогодні держава найбільше заробляє саме на податках: при подорожчанні з 60 до 80 гривень за літр ПДВ зростає приблизно на 5 гривень з літра. Ці додаткові надходження покривають витрати на кешбек, не послаблюючи податковий тиск на ринок.
Другий аспект — загроза дефіциту. Цінові обмеження при сильних коливаннях нафтового ринку (до 10–20 гривень за літр) можуть призвести до зникнення пального з АЗС. Україна вже стикалася з цим у 2022 році. Жорстка «цінова стеля» в нинішніх умовах нафтових цін ризикує зупинити постачання, оскільки компанії не захочуть працювати збитково.
Тим не менш обрана схема не усуває корінну проблему. Кешбек лише частково покриває витрати окремих споживачів, не зачіпаючи базову ціну пального. Відповідно, він не перериває ланцюг подорожчання: транспорт дорожчає, логістика дорожчає, продукти ростуть у ціні, попит падає, економіка сповільнюється. Особливо страждає аграрний сектор, де зростання цін на пальне та добрива безпосередньо підвищує собівартість врожаю та майбутні ціни.
До того ж логіка кешбеку сумнівна. Підтримка в основному йде автомобілістам — не найбіднішій категорії громадян. Ефект програми радше політичний: це простий спосіб показати «турботу», не вимагаючи складних заходів і не зачіпаючи паливний бізнес.
Влада апелює до позиції партнерів та внутрішніх бар’єрів: парламент не схвалив зниження податків. Антимонополісти не бачать порушень, ринок працює стабільно. Ще один аргумент — спад попиту: при високих цінах споживання падає, що з часом саме знизить ціни.
Однак глобальний фон суперечить цьому. Ринок пального під геополітичним тиском. Нафта подорожчала більш ніж на 50% через близькосхідний конфлікт та загрозу блокади Ормузької протоки (через неї йде 20% світового попиту), що створює стійкий тренд на зростання цін. Внутрішні пом’якшувачі на кшталт кешбеку втрачають ефективність.
Підсумок — компромісна модель для України: бюджет зберігає податкові доходи, уникає дефіциту та показує соціальну допомогу через кешбек. Але за це доводиться платити відсутністю реального контролю над ринком і перекладанням зростання цін на всю економіку. На відміну від Європи, де держава активно регулює, тут вона лише компенсує, не чіпаючи основи ціноутворення.