Університет Карнеґі-Меллон і Массачусетський технологічний інститут провели серію експериментів над командами американських розвідників.
Про відповідні результати ініціатори цього багаторічного дослідження нещодавно розповіли виданню "Wired".
Зазначається, що на успіх окремо взятого колективу оперативних співробітників Центрального розвідувального управління США впливає не тільки розум і мотивація кожного його учасника, але й ефективне спілкування між собою за будь-якої ситуації.
Відправною точкою для дослідження групового інтелекту став експеримент під назвою "Project Looking Glass", який наприкінці 2000-х років спільно організували керівництво ЦРУ та науковці Гарвардського університету.
«Головна мета — зрозуміти, чому наша розвідка не змогла запобігти терактам 11 вересня. Але, якщо тоді це була масштабна симуляція надзвичайної події у вигляді шпигунської гри, то тепер — індивідуальні тести на визначення інтелекту агентів ЦРУ, а потім їх випадковий розподіл на команди за виявленими розумовими здібностями», — коментує експеримент дослідниця Аніта Вуллі з Університету Карнеґі-Меллон.
До процесу залучили понад 700 осіб, які в групах мусили разом розв'язувати головоломки, вести перемовини з умовними терористами, а також робити моральний вибір.
«Ми помітили, що коли одна команда добре справлялася з конкретним завданням, вона, як правило, успішно виконувала й інші. При цьому така закономірність не була передбачена ні максимальним, ні середнім інтелектом учасників команди, визначених раніше шляхом тестування», — зазначила Аніта Вуллі.
Аналізуючи, що саме сприяло розвитку колективного розуму, дослідники встановили: загальна задоволеність групою, мотивація або психологічні особливості окремих учасників ніяк не впливали на загальний успіх, а внутрішня конкуренція фактично знижувала командний інтелект.
«Кращі результати показали ті групи, учасники яких більш "соціально сприйнятливі" та можуть визначати емоційний стан один одного через "читання думок по очах". Тобто, для успіху важливі як індивідуальні здібності кожного розвідника, так і ефективна скоординованість спільних дій у малих групах», — підсумовує співорганізаторка експерименту Аніта Вуллі.