Інваспорт сьогодні – щось середнє між тоталітарною сектою із харизматичним лідером та ОЗУ.
Україна залишиться без медалей у настільному тенісі на Дефлімпіаді у Токіо, що незабаром розпочнеться.
Причина — корупція, свавілля і повна безкарність чиновників Інваспорту та мовчазний «одобрямс» Міністерства молоді та спорту. Мовчати дійсно є про що: в системі міністерства працює свій маленький «Енергоатом» — Інваспорт.
Ось тільки «обілєчує» він не контрагентів і державу, а найбільш беззахисну верству українців — людей з особливими потребами, інвалідів. Які не в змозі захистити себе від залякувань, рекету і фізичного насилля. Зате можуть принести неабиякі прибутки на паралімпійських змаганнях. Мова йде про щорічний оборот у 20 млн доларів. Точні цифри могли б назвати очільники Інваспорту Валерій Сушкевич та Оксана Скугарева. Але, думаю, що якщо і назвуть, то тільки на допиті.
Нагадаю, що сталося. Напередодні Ігор тренера Миколу Закладного, в минулому — багаторазового дефлімпійського чемпіона, зараз — тренера, що підготував чемпіонів і медалістів минулої Дефлімпіади, відсторонили від посади. З написаних «на колінці», поспіхом вигаданих приводів «недостатньої звітності», «залякування спортсменів» і «кадрових рішень».
Ці формулювання дуже нагадали мені російську пропаганду. росіяни звинувачують інших у тому, що роблять або збираються зробити самі. Адже на місце Закладного був призначений тренер, який «відзначився» залякуванням і здирництвом проти своїх неповнолітніх вихованців, чому є документальні свідчення. І є заява до прокуратури за цими фактами, що я детально вже описував раніше.
Команда пояснення чиновників щодо усунення Закладного назвала ширмою, а справжньою причиною — спробу взяти під контроль виплати та бонуси. Загалом — до 150 тис. доларів. Після цього ключові спортсмени відмовились їхати на Дефлімпіаду без свого тренера.
А далі, після відмови спортсменів їхати до Токіо, розпочалося найцікавіше. До Полтави прибула група бойовиків з Києва, яка намагалася «вирахувати» тих, хто відмовився їхати на Ігри: увірвалися до тренувального центру, заявили поліції неправду про нібито «викрадення» збірників і вимагали від поліціянтів допомогти встановити їхнє місцеперебування.
Далі — тяжчі епізоди. Такий собі «привіт» із 90-х: злам дверей у квартирі збірника Антона Велієва — його не було вдома, перевернули все догори дриґом. Паралельно — персональний тиск: за свідченнями спортсменів, президент Федерації спорту глухих Леонід Касіцький погрожував у стилі «я вас знищу», «ноги відірву». (Ці епізоди будуть предметом окремої заяви про злочин.)
Водночас начальниця Управління молоді та спорту Полтавської ОВА Марина Трохименко, потужне кар’єрне зростання якої відбулося після хвилюючого знайомства з нині покійним членом ОПЗЖ Іллею Ківою, викликала 70-річного Закладного «на килим» і в «розмові на ти» фактично рекомендувала «відійти вбік».
Ця розмова свідчить, що кейс Закладного — не окремий епізод в Інваспорті, а система. Яку толерують центральна і місцева влади. Система централізованого заробітку на спортсменах-інвалідах. Ми бачимо повторюваність схем. «Десятина з призових», про яку у 2023-му публічно говорили дзюдоїсти Юрій Марченко та Ірина Гусєва, параканоїст Сергій Ємельянов і каратистка Інна Візір — це саме прояви цієї системи.
Верхівка айсбергу. Але є сміливці, готові свідчити. Паралімпійський чемпіон-2024 у настільному тенісі Віктор Дідух — символ того, як попри рак, релокації та війну українські спортсмени витягують неможливе. Станом на осінь-2025 він готується до чемпіонату Європи; але головний тренер не планує брати його до складу, бо у 2023 році Дідух звертався до суду щодо вимагання коштів тренером.
Сергій Ємельянов — один з перших, хто публічно заговорив про «десятину», заявляв про готовність до поліграфа й суду; нині він виступає за Грузію, але готовий давати покази українським правоохоронцям.
Інваспорт сьогодні — щось середнє між тоталітарною сектою з харизматичним лідером та ОЗУ. Вертикаль управління тут керується одними й тими самими людьми роками. Президент НКСІУ Валерій Сушкевич очолює систему десятиліттями; керівниця Укрцентру «Інваспорт» Оксана Скугарева — водночас віцепрезидентка НКСІУ; президент СФГУ — Леонід Касіцький. Це не «розпорошена» підзвітність — це одна матрьошка.
До речі, дуже слушний символ для опису. Показово, що усі «неофіційні» розмови ці люди ведуть демонстративно російською. Чи не так, пані Скугарева? Є досі не спростовані розслідування про те, що родина Валерія Сушкевича пов’язана з бізнесом в окупованому Криму через реабілітаційну базу в Євпаторії, директором якої є його син Олександр. І геть не виглядає дивним, що моніторинг тендерів «Інваспорту», проведений журналістами, показав перевагу переговорних процедур без конкуренції та завищення витрат. Це — частина системи мільйонерів з Інваспорту.
Найближчим часом я подам заяву про злочин до ДБР. Про злочинні дії «зондер-команди», що прибула з Києва до Полтави для пошуку і тиску на спортсменів; злам дверей і вторгнення до квартири Антона Велієва; зловживання владою й перешкоджання законній діяльності спортсменів і тренерів.
У заяві вказую можливих організаторів: Валерій Сушкевич, Оксана Скугарева, Леонід Касіцький — із проханням дати правову оцінку їхнім діям/бездіяльності. (Офіційні посади підтверджені у відкритих джерелах; усі фактичні обставини — для перевірки слідством.)
І прошу зауважити Сушкевича, Скугареву та Касицького — мене не вдасться залякати, не вдасться змусити «відійти вбік». Я продовжу підтримувати Миколу Григоровича Закладного, збірну і паралімпійців, як меценат і юридично. Тому що параспорт — один із найчесніших інструментів репутації держави. Саме української держави, пане Сушкевич і пані Скугарева, мова якої вам так не до вподоби. І коли через чиюсь жадібність та корупцію звільняють тренера чемпіонів, коли переможець Паралімпіади-2024 Віктор Дідух готується до Євро й паралельно бореться за базові права спортсмена — це ганьба для країни. Це зло. І це зло має бути переможеним і покараним.