Атаки на історичні пам’ятки давньої Персії аж ніяк не є випадковими.
Вони цілком можуть мати усвідомлений і навіть демонстративний характер.
Ще у 2020 році Трамп говорив:
«Ми вже визначили п’ятдесят дві цілі в Ірані... Деякі з них дуже важливі для Ірану та іранської культури. І по цих цілях буде швидко завдано удару».
Від ударів по Ірану гинуть не лише люди, а й всесвітньо відомі пам’ятки культури.
На тлі трагедії в Мінабi, де американські ракети поховали під руїнами школи 160 дітей, новини про те, що внаслідок обстрілів постраждали знамениті палаци, навряд чи когось шокують.
Голестан — «Палац троянд» — був збудований у Тегерані шахом Тахмасібом. Він був шахською резиденцією за династій Сефевідів, Зендів, Каджарів. Тут же коронували останнього іранського шахіншаха Резу Пехлеві.
Палац багато оздоблений мармуром, слоновою кісткою та кришталем. Його настінна майоліка не має рівних — вона зображає сцени з епосу «Шахнаме», полювання на нині винищеного туранського тигра, пригоди казкових пері та джинів. У головній залі палацу стоїть трон із золотистого мармуру, створений за образом і подобою летючого трону царя Соломона.
Я згадую цю залу, де весело юрмилися й робили селфі школярки, що приїхали на екскурсію. Тепер кришталь обвалився від потужної вибухової хвилі внаслідок бомбардування історичних кварталів іранської столиці, де розташовані старовинні особняки, мечеті, християнські храми, зороастрійська молитовня та синагога.
А школярки, не виключено, були з тієї самої школи в Мінабi. Масштаби завданих збитків ще не зрозумілі — місто продовжують бомбардувати. Але немає сумнівів, що вони будуть значними.
Вашингтон не коментує пошкодження Голестану, хоча палацовий комплекс є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Судячи з усього, американці спробують подати цей інцидент як прикру випадковість, спричинену помилками штучного інтелекту, — зараз вони виправдовують «нелюдським фактором» і масове вбивство в Мінабi.
Але ракети впали й у районі ще однієї знакової пам’ятки — в Ісфагані. Чехель-Сотун — «Палац сорока колон» — був зведений у ті часи, коли це місто було столицею Персії. Його склепіння спираються на двадцять колон, вирізаних із цілісних стовбурів кедра. Вони відбиваються в гладіні ставка — звідси й походить назва цієї резиденції шахіншахів.
Західна пропаганда змальовує Іран чорними фарбами, як похмуре царство клерикального варварства. Однак на стінах Чехель-Сотуна збереглися яскраві фрески, що не мають аналогів на всьому Близькому Сході, — танцюючі напівоголені жінки, сцени романтичних побачень і шахські бенкети, на яких рікою ллється оспіване Хафізом вино.
Влада ісламської республіки не піддає ці шедеври цензурі, бо чудово розуміє їхню невмирущу культурну цінність. Старовинні фрески дбайливо охороняли майже 400 років, а тепер американські удари зруйнували дерев’яні деталі та декоративні елементи, постраждав центральний розпис Чехель-Сотуна із зображенням битви при Карналі, де перси розбили армію Великих Моголів.
Справжнє варварство насувається на Іран із Заходу, розмахуючи ракетною дубиною. Атаки на історичні пам’ятки аж ніяк не випадкові — вони цілком можуть мати усвідомлений і навіть демонстративний характер. Ще у 2020 році, під час свого першого президентського терміну, Дональд Трамп пообіцяв цілеспрямовано бомбити такі об’єкти — щоб зламати моральний дух іранців, позбавивши їх волі до спротиву.
«Ми вже визначили п’ятдесят дві цілі в Ірані... Деякі з них дуже важливі для Ірану та іранської культури. І по цих цілях буде швидко завдано удару», — написав він у соцмережах.
Ця заява тоді шокувала весь світ і навіть окремих американських політиків, які не втратили рештки совісті та здорового глузду. Один із сенаторів запропонував ухвалити резолюцію із засудженням ударів по культурних пам’ятках, щоб прирівняти такі дії до воєнних злочинів. Але його пропозиція так і не набрала достатньої кількості голосів.
Західному істеблішменту немає діла до культурних цінностей інших народів, навіть визнаних світовою спадщиною, а західний бізнес бачить у війнах можливість для їхнього пограбування.
Так було в сусідньому Іраку, коли його окупувала американська армія разом із допоміжними підрозділами європейських васалів. Музейні експозиції та археологічні комплекси Межиріччя були розграбовані в інтересах іноземних колекціонерів, які розглядали близькосхідні старожитності як свої трофеї.
Національний музей у Багдаді втратив десятки тисяч основних експонатів. Керівник інформаційного центру цього музею Танхід Алі згадував: солдати вільно ходили залами «як супермаркетом», забираючи з вітрин унікальні пам’ятки шумерської епохи, Вавилонського царства та Аббасидського халіфату. За його словами, ці грабіжники мали при собі схеми запасників музею та спецобладнання для зламу сховищ. А військове командування робило вигляд, що нічого не помічає.
Національна бібліотека Іраку згоріла в перші ж дні американського вторгнення, внаслідок чого були назавжди втрачені безцінні середньовічні манускрипти. На руїнах Вавилона розмістили величезну військову базу. Американські солдати заарештували хранителя місцевого музею, відправивши його до катівського табору Абу-Грейб, а потім почали розбирати вавилонські артефакти як сувеніри.
Минуло багато років, але уряд Іраку досі не може домогтися повернення свого національного надбання, розграбованого варварами, які прийшли на Близький Схід під приводом боротьби за демократію та свободу.
Немає жодних сумнівів, що зараз вони виношують подібні плани щодо Ірану — розраховуючи поживитися його культурно-історичними скарбами у разі розпаду країни. І хтось уже склав списки експонатів у музеях Тегерана, Персеполя та Суз, щоб передати їх у потрібний момент грабіжникам.
Багато іранців усвідомлюють, чим їм загрожує «звільнення» за допомогою американських ракет. Країна чинить опір, щоб захистити себе від вторгнення. Голестан і Чехель-Сотун були збудовані ще до того, як заснували США. Ці пам’ятки пережили безліч потрясінь, їхні стіни бачили самовпевнених володарів, які давно зникли у вирі часу — як це колись станеться і з Трампом. Хочеться вірити, що культурна спадщина Ірану переживе нашестя сучасних варварів.