«Дівчина з перловою сережкою».
Є гарне слово – провенанс. Улюблене колекціонерами, аукціоністами та арт-критиками.
Взагалі, це просто історія твору. Хто володів, де знаходилося, хтось потім купив.
Для прикладу візьму одну із найвідоміших у світі картин. Справа в тому, що у цього шедевра Вермеєра невигадливий провенанс. (Так, ми не знаємо, хто зображений, не знаємо навіть точної дати створення – приблизно 1665 рік, але до справи зараз це не стосується.)
Двісті років дівчина валялася невідомо де. Ось буквально.
Сам Вермеєр був забутий, його роботи приписувалися іншим сучасникам.
Але в середині 19 століття художника з Делфт стали відкривати заново. І 1881 року дівчина виникла на аукціоні в Гаазі. Її побачили два приятелі, колекціонери та знавці мистецтв. Один сказав іншому типу: «Здається, це Вермеєр».
Покупець – Арнольдус Андрієс де Томб. Потрібно знати це ім'я, він урятував картину.
Картина була в жахливому стані, нічого не було видно. Звідси й ціна. Де Томб насамперед поніс реставратору. Стала ясніше проступати загадкова дівчина. Далі виявили автограф Вермеєра – так встановили справжність.
1902 року картину де Томб подарував музею рідного міста, відтоді Мауріцхейс став її житлом.
Власне це весь провенанс.
Її реставрували ще багато разів, вона з жовтого набула фірмового холодного відтінку. Кілька років тому дівчину вивчили дуже ґрунтовно, тут на фото цим займається голландська дослідниця Еббі Вандівер, дізналися багато цікавого, але до нашої теми це зараз не стосується.
Ах так, ще дещо цікаве. Назви ж картини не мали, загадковий Вермеєр нічого не повідомив наостанок. Називали «дівчиною у тюрбані», якось ще. І лише 1995 року перед виставкою в Америці в каталозі позначили так як зараз відома всім.
Тобто назві лише 30 років, як не смішно. Менше, ніж Скарлет Йохансон.