Vanitas XVII століття: коли картини вчили філософії життя
Розгляньмо картину в жанрі ванітас, де за класикою жанру головним символом виступає людський череп, пісочний годинник, глобус, палаюча свічка, старовинний фоліант або інші атрибути смерті й минущості людського буття. Перші натюрморти у стилі ванітас з’явилися в Нідерландах, а згодом швидко поширилися Європою у XVII столітті. Одним із найвідоміших творів цього жанру стала картина французького художника Філіпа де Шампеня (1602–1674), написана у 1646 році.
На цій картині ми бачимо три символічні предмети, розміщені на кам’яному столі: ліворуч — ваза з єдиною квіткою, у центрі — людський череп, праворуч — пісочний годинник.
Квітка тут символізує швидкоплинність життя. І недарма обрано саме тюльпан: у ту епоху в Нідерландах вирувала справжня «тюльпаноманія», коли ціни на тюльпани злетіли до небес, а потім стрімко впали, спричинивши серйозну економічну кризу.
Череп, імовірно той, що належав Адаму, нагадує про смерть. А пісочний годинник, як неважко здогадатися, символізує невблаганний плин часу. Таким чином, поєднання цих трьох предметів перетворює картину на глибоку алегорію: життя — лише ілюзія, марнота й мить.
Ванітас Філіпа де Шампеня відсилає нас до латинського вислову Memento mori — «Пам’ятай про смерть». Вона закликає не витрачати життя на порожні втіхи — багатство, тілесне кохання, прагнення до краси, — адже зрештою усе це виявляється нічим.