За сорок чотири прожиті роки, половину з яких Чехов хворів, він встиг зробити колосально багато
· Побудував чотири сільські школи, дзвіницю, пожежний сарай для селян, дорогу на Лопасню, долаючи пасивний опір відсталого земства, обдурювання підрядників, байдужість темних селян;
· Поставив в рідному Таганрозі пам'ятник Петру Першому, переконавши Антокольського пожертвувати створену їм статую місту та організувавши її виливок й безоплатну доставку через Марсельський порт;
· Заснував в Таганрозі громадську бібліотеку, пожертвувавши туди понад дві тисячі власних книг та чотирнадцять років безперервно поповнював її;
· Під час життя в Меліховому щорічно як лікар брав понад тисячу хворих селян абсолютно безопатно і постачав кожного з них ліками;
· Як земський лікар під час холери один, без помічників, обслуговував 25 сіл;
· Здійснив героїчну подорож на острів Сахалін, самостійно зробив перепис всього населення цього острова, написав книгу «Острів Сахалін», довівши цифрами та фактами, що царська каторга - «бездарне знущання заможних і ситих над безправною людською особистістю»;
· Допоміг тисячам людей (зміст багатьох з листів Чехову в каталозі зібрання творів формулюється так: «Подяка за отримані від Чехова гроші ...», «Подяка за сприяння в отриманні служби ...», «Подяка за клопоти про паспорт ...» і т.д.
· У розореному Меліховому посадив близько тисячі вишневих дерев і засіяв голі лісові ділянки ялинами, кленами, в'язами, соснами, дубами та модринами; на випаленій ділянці в Криму посадив черешні, шовковиці, пальми, кипариси, бузок, аґрус, вишні та прекрасний квітник.
У записнику Чехов залишив такі рядки: «Мусульманин для порятунку душі копає криницю. Добре, якби кожен з нас залишав після себе школу, колодязь або щось на зразок, щоб життя не проходило і не йшло у вічність безслідно».