Всенародна популярність Валерія Залужного і підтримка Віктора Хоренка стали поперек горла Офісу Президента. Зе-команда вкотре сіла у калюжу.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Найкращий притомний працедавець — той, який починає ранкову нараду з питання: «Які у нас погані новини?». І той, який здатен чути критику без прикрас, інколи з жорсткими словами на підвищених тонах.
Якщо ж особа хоче чути лише хороші новини і наймає у стратегічні піарники підлабузників, нікчем, різноманітний шлак і людей, які влаштувались на роботу з жалості (наприклад, «Я уже не депутат, то в депресії») — це люта срака проєкту. Я дико ржу з таких спеціалістів і рахую дні до поразки.
Зараз на кону в Україні виключно два варіанти:
Але походу на Банковій є свої два варіанти:
Хто такий цей Ігор Жовква, щоби коментувати роботу військових? Та ніхто. А хто такі Ганна Маляр, Подоляк, Арестович, Єрмак, які довгі місяці хайпили на заслугах військових і коментували наввипередки питання війни? Ніхто.
Чому бл*ть, така істерика, коли профі високого рівня вирішив дати аналітичний аналіз своєї сфери. Хто вирішив дати прогноз, який попри невтішні речі — таки склав усі думки в голові. І не застрахав, а навпаки — заспокоїв.
Мені довелось подивитись інтерв'ю звільненого без попередження і в обхід процедури Зеленським Віктора Хоренка. Хороше інтерв'ю, яке взяла героїня Маріуполя Валерія Субботіна.
Здається, «кабінет лідерів» злякався публічності двох фронтовиків. Чесну розмову, сміливу. Без смайликів і зайвого хіхі. Та і вирішив закрити рот генералу. Так само раніше закривали рот Марченку. Бо як же це можна — ходить і збирає обійми та популярність.
Захід, США не раз просили Банкову не лізти у військові справи. Коли про це говорили журналісти — то постійно прибігали ватаги позитивної блогерні, яка уже ділить майбутні депутатські мандати і «волає про кремлівські іпсо».
Нічого. Жовква показав, як Банковій свербить від рівня підтримки ЗСУ. І банальної поваги людей до військових в особі Залужного. Але можу порадити одне: друзі, ви там понадянали фліски та оливи — і думаєте, що вже профі армії? Ну-ну.