Барвистий символ українського модерну в Полтаві
Рожевий колір граніту стилобату й облицювання нижньої частини, барвисті керамічні плитки та майолікові орнаменти на стінах, мозаїчна підлога, надфронтонні розписи й золочена покрівля створювали яскравий образ споруди, що поєднала традиції народної архітектури з ідеями українського архітектурного стилю, а також мотивами північно-російської архітектури. Саме це поєднання стилів надає будівлі унікальності та особливої виразності. Невелика за розмірами, вона водночас монументальна й тендітна, статична й стрімка.
Це – про каплицю на вулиці Зіньківській у Полтаві.
Вона була збудована у 1911—1914 рр. на честь зустрічі представників Полтавської губернії з російським імператором Миколою ІІ під час урочистостей 1909 року з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Проєкт розробив студент Петербурзького інституту цивільних інженерів, член Українського архітектурного гуртка І. А. Кальбус. Його робота здобула другу премію на спеціальному конкурсі 1911 року (першу отримав архітектор-художник С. П. Іванов, третю — арх. О. І. Линник). Загалом було подано 12 проєктів, серед них — В. К. Троценка, Д. М. Дяченка, Ф. І. Шумова, К. В. Мощенка та ін. До складу журі входили князь Н. Б. Щербатов (голова), Ф. І. Мельников, інженер Н. М. Боярський, архітектори В. В. Городецький та О. В. Кобелєв.
Каплиця мурована, стовпоподібна, квадратна в плані (4,1 × 4,1 м). Усередині двосвітловий простір перекрито замкнутим склепінням. Зовні вона має вигляд башти на двоступінчастому гранітному стилобаті, увінчаної чотирма фронтонами та наметовим дахом із главкою. Цегляні стіни були облицьовані керамічною плиткою, прикрашені трикутними полив’яними вставками, майоліковими елементами, квітчастими композиціями типу «вазон» біля наріжних кутів. На п’ятикутних фронтонах містилися панно із зображенням благословляючого Спасителя і двох янголів на колінах. Наметовий дах із заломом був вкритий позолоченими мідними листами. Споруду завершувала шоломоподібна главка з ажурним хрестом. Барабан під нею був прикрашений підкарнизною лиштвою, складеною з кольорових плиток, подібних до плахти в шаховому порядку.
Окрасою будівлі є монументальні майолікові панно на щипцях фасадів. Обабіч чотирьох порталів — вісім панно «Вазон». На західному щипці — панно «Спас з янголами» (Христос сидить на троні, біля його ніг два колінопреклонені янголи з руками, складеними на грудях. Ця сцена замінила передбачене в проєкті зображення зустрічі царя з селянами). На північному та південному щипцях — панно «Шестикрилі серафими» (пара серафимів із переплетеними крилами). На східному щипці — панно «Вазон із деревом життя». Панно були виконані в Опішні за ескізами й під керівництвом Юрія Лебіщака.
За радянщини святиню довели до жахливого стану: бузувіри зірвали з даху мідні позолочені листи, дощенту пограбували й потрощили інтер’єр, а згодом перетворили її на комору.
Свято-Юріївська каплиця у Полтаві є унікальною: вона вважається єдиною у світі сакральною спорудою, збудованою у земському стилі (українському модерні) й належить до пам’яток архітектури місцевого значення.
У 1994 році каплицю передали в користування громаді УАПЦ, яка добудувала до неї тимчасове приміщення для богослужінь. Нині, на щастя, його вже розібрали.