Полтавський класицизм: історія, вкрита пилом байдужості.
Найстаріший будинок Полтави розташований на вулиці Пилипа Орлика, 7. Дата його зведення невідома, але на плані міста 1805 року він уже позначений. Архітектор Артур Ароян уточнює, що споруду могли звести в період від 1780 до 1805 року. Від власників лишилося тільки прізвище — будинок генеральші Селастельникової. Споруда дерев’яна, імітує кам’яні будинки, збудована у стилі класицизму.
Головна родзинка — шестиколонний доричний портик. Причому колони зроблені зі стовбурів дерев, а цоколь портика слугує ганком. У Полтаві є лише одна аналогічна будівля — там зараз розміщується літературно-меморіальний музей Івана Котляревського.
Попри те, що з 1992 року будинок генеральші має статус пам’ятки місцевого значення, він активно руйнується. І це не єдина архітектурна споруда у Полтаві, яка, на жаль, перебуває в аварійному стані. По тій же вулиці Пилипа Орлика, на місці будівлі музичних класів Феофанії Базилевич, зведено новобудови. А я особисто ще відвідувала четверту музичну школу в тих стінах, де навчалася грі на бандурі.
Обличчя міста — це архітектура та легенди.
Ми часто не помічаємо, як багато цікавого навколо. Зрозуміло, що центральна історична частина Полтави дуже приваблива для забудови, та й місто має розвиватися. Але цей процес розвитку потребує комплексного підходу до реконструкції старих кварталів.
У нашому місті є старі споруди, які справді треба зберігати й охороняти, а є й такі, що не несуть цінності. Завдання органів місцевого самоврядування та приватних власників — знайти баланс, завдяки якому можна було б забезпечити збереження та ефективне використання пам’яток архітектури.
Позитивним є досвід Німеччини, де влада видає нормативні акти (закони), фінансує, а власники — реставрують, досліджують та охороняють такі споруди.
Обличчя Полтави — не райони новобудов.
Шляхетними, гордовитими, величними та затишними є саме старі квартали. Їх необхідно зберегти, бо за кілька років ми можемо втратити справжнє обличчя нашого міста.