Неочікуваний парадокс Януковича: паніка й наказ про вбивства.
НЕ ВІРЮ!
У березні 2014 року я повернувся з Криму до Києва. Настрій був паршивий, було розуміння, що Крим ми втратили надовго. До моєї галереї на Михайлівській приїхала журналістка з провідного телеканалу країни. Інтерв’ю та консультація стосувалися вивезених Януковичем предметів мистецтва.
Ми з нею присіли за журнальний столик і почали повільно переглядати відео втечі нашого променистого кабана, поспішного збору в Межигір’ї. У ті трагічні для українців дні, коли почали вбивати людей на Майдані, наш на той момент законно обраний президент метався як сайгак по хаті, у паніці рятуючи незліченне майно. Завантажували численні картини, ікони, вази, скульптури, колекцію зброї та ще хтозна-чим у закриті ящики та коробки під’їжджаючі вантажівки.
Журналістка просила мене назвати авторів та приблизну вартість вивезених предметів. Приблизно третину картин я зміг упізнати, багато з них бачив у своїх колег, а дві я сам особисто продав дарувальникам. До речі, були там і фальшивки, майстерно впарені аферистами з арт-світу. Коли у Януковича та його прибічників були дні народження, у реалізаторів прекрасного наставали «грошові деньки».
Уважно вивчаючи відео, я побачив, як із кожним днем прискорювався процес упаковки господарського добра. У день наймасовішого розстрілу протестувальників персонал літає з картинами, і навіть сам господар із перекошеним від страху обличчям допомагає. На відео чітко видно, що люди на величезній тривозі і дуже поспішають.
І тут мене осінило. «Не вірю!» — голосно сказав я журналістці.
— Що не вірите? — перепитала вона.
— Не вірю, що людина, яка в паніці збирає речі, перелякано бігає по будинку, бажаючи якнайшвидше звалити з Києва та країни, раптом віддає абсолютно божевільний і безглуздий для себе наказ — розстріляти людей. Що коли всі відео та його вчинки, рішення говорять, що він вирішив швидше, непомітно втекти, зрадивши своїх і чужих, він раптом вирішує таке виконати. Не вірю.
Хто вбив людей, хто наказав і хто натиснув на курок — кожен зрозуміє по-своєму. Як мене з дитинства вчили: шукай, кому це було потрібно, хто в підсумку став головним вигодоодержувачем. Ну ж бо точно не Янукович!
Виграла сцена Майдану, отримавши владу та потоки; виграла раша, отримавши чудовий привід без війни віджати Крим, ослабити нас і посіяти глобальний конфлікт в Україні. Кожен отримав своє, крім у черговий раз обдуреного й розстріляного народу. Янукович також — став ганебним козлом відпущення і тотально зневаженим усіма, навіть своєю колишньою командою.
Хоча порівняно з його наступниками, він просто безпечний, трохи тупуватий і смішний дядько, який любить павичів і кумедно скаче по пеньках.