Авжеж, записний зебобик не визнає, що донедавна «естети у спідньому» контактували з владою лише на корпоративах.
На них жирним котам олігархічного «істеблішменту» розказували про повію-неньку, ебонітовий Майдан і томос у термосі. Владі ж попередників було не до «ги-ги» – агресія здичавілого сусіди, порожня казна, переселенці, газ і ще тисячі щоденних вузлів і вузликів на гумор не налаштовували.
Не все розрубувалося вчасно і правильно. Тому фейк про липецький "Roshen" жаданим бальзамом ліг на душу вирощеній телевізором біомасі, а очевидний факт чотириразового ухильництва від чоловічого обов'язку захистити хату і родину логічно і очікувано привів блазня до закінчення війни в окремо взятій, явно нестратегічній голові.
І ця найвеличніша у певних колах голова периферичної спіралі Чумацького Шляху, запрограмована совковою генетикою Кривого Рогу, управління державою перетворила на буфонаду. Засліпленому магією квартально-беніного успіху, клоуну було невтямки осягти, що за сімдесятьма трьома відсотками ховається не його галактична, оспівана генієм Недомендель велич, а ницість бидла, чиє житейське щастя обмежувалося видивом сватів і Голобородька на велику.
Цінителям «я єсьм народу» вкотре повторюємо: рейтинги Зе – результат умовного рефлексу, виробленого беніними грошима у власників байдужих до власної долі макітр. Розлупуйтесь вже, патріоти!
Спершу його увімкнули на Грушевського, підміняючи законоподібною макулатурою правові підмурки. Вѐрхи на скаженому принтері Зе обскакав Конституцію і її Суд. А те, що останній «тупенький» і надміру чутливий до шелесту бабла, на що натякав ще Лєрмонтов, жодним чином не виправдовує рецидив психозу матроса Железняка у нашої випадкової недолугості.
Скажений принтер днями занесли на Петра Болбочана, 8, м. Київ, 01601. Туди, по всьому, перекочувала й ставка хана, хоругвами Ради Національної Безпеки і Оборони маскуючи свою трускавецьку підготовку.
Згодом ми дізнаємося й про вирішальні спонуки передислокації – чи то Зе побачив спасительний ярміс у розкладанні своїх яєць чужими кошиками, чи то пана Олексія Мячеславовича Данілова придавила стандартно зелена жаба від успіху пана Дмитра Олександровича Разумкова. На виході маємо мало не щотижневі радбезівські наскоки на все, що ворушиться проти слуг, Зе і фантазій Мендель.
Оскільки воно ще й проросійське, ситуативна імітація націоналізму знаходить підтримку. У творця оцього, що ви, пані та панове, зараз читаєте, точно немає амбіцій Данілова, але навіть дилетанту без довідки про трускавецькі курси чи диплому Національної академії державного управління при Президентові України до снаги розкумекати зміст продукції радбезівського скаженого принтера.
То ненайстійкіші з-поміж нас повелися на хмільне перезбудження від перегляду процедури вакцинації голого Зе а ля Путін на стерху і повернули відсоток-другий рейтингу блазневі та його слугам на ярмарку марнославства. Але на наших, брати і сестри, вухах ця низькосортна локшина не тримається. Еге ж? Перевірте про всяк випадок.
Черговий викид принтера спрямований проти низки реальних українофобів з пулу Янека. На перший погляд: ні фіга собі! На другий – а чим загрожують санкції, з такою помпою оголошені осібно Азарову, Аксьонову, Затуліну, Пшонці, Табачнику, Курченку, Саламатіну, Поклонській? І решті з двадцяти семи «донецько-кримських комісарів», котрі, було, дупою цвяхи витягали?! Або якщо неабсцентно – з крашанок курчат висиджували?
От «по-чорному» наїхали на Медведчука з Паломницею. Попутно й звично обплювали попередника, який, виявляється, кришував вовка в овечій шкурі, оберігаючи недопалкового кума від мсти розгніваної нації. Та від здійнятого хайпу вигодонабувачем є хіба що Льовочкін. Цей крутій-зажопник ось-ось двері на Банковій ногою відчинятиме.
То що значать для юриста Медведчука «санкції», про які ні сном, ні духом в українському законодавстві? КК передбачає для злочинця одну дорожню карту – підозра, суд, вирок, конфіскація усього неправедно набутого (кланом!), розкаяння, буцегарня, повернення на волю з чистою совістю.
Хіба не цим шляхом мали б пройти очищення Портнов, Фірташ, Татаров, Бойко, Коломойський? Чи душа у Зе таки із лопуцька?